Жанна Крючкова
Засновник альманаху Huxley, фонду «Інтелектуальний капітал»

«Вторгнення Росії позначило демографічну катастрофу, яку за наслідками можна порівняти з Голодомором 1930-х», — Жанна Крючкова, засновниця альманаху Нuxlеў

«Вторгнення Росії позначило демографічну катастрофу, яку за наслідками можна порівняти з Голодомором 1930-х», — Жанна Крючкова, засновниця альманаху Нuxlеў
Зруйноване місто Вугледар на Донеччині. Фото: Павло Кириленко / epe.es

 

Матеріал опубліковано у виданні El Periodico / Переклад: Олена Зимня

 

Нещодавно моя подруга сиділа з хлопцем, що втратив кінцівку на війні, обговорювали, як зав’язувати шнурки, як вмиватися, як грати в більярд однією лівою. Якоїсь миті він задумався і сказав: «Знаєш, коли йдеш на смерть, ти готовий померти, але ти ніколи не готовий до інвалідності». І заплакав. Ця розмова — лише невелика ілюстрація демографічної катастрофи, що розгортається.

Коли мене запитують, що під час війни хвилює українців, я відповідаю: повоєнне майбутнє. Післявоєнне відродження України, яке зараз активно обговорюється, — це не лише інвестиції у відновлення економіки та інфраструктури.

Доведеться виправляти глибинну деформацію структур населення, завдану високою смертністю, інвалідизацією, міграцією, депортаціями та вбивствами. Як подолати демографічну катастрофу? Як відновити фізичне та психічне здоров’я українців? Як повернути тих, хто виїхав? Як забезпечити високу народжуваність?

Війна поставила перед українцями питання фізичного виживання, але воно залишатиметься актуальним і в повоєнний час.

Експерти ООН кажуть, що зараз темпи скорочення населення в Україні одними із найшвидших у світі. Лише в одному Маріуполі загинуло 87 тис. людей. На фронті країна втрачає тисячі молодих дорослих чоловіків. Жертви геноциду — це не лише вбиті та поранені, а й ті українці, які не народилися та вже ніколи не народяться. При народжуваності 0,8 дитини на одну жінку 2023 рік стане найбездітнішим в новітній історії країни. За прогнозами Ради ЄС, у результаті війни Україна може недорахуватись до 1/3 своїх громадян.

Вторгнення Росії позначило демографічну катастрофу, яку за наслідками можна порівняти з Голодомором 1930-х років. З початку війни країну залишило близько 8 млн, тобто приблизно чверть населення. 60% біженців — жінки фертильного віку з дітьми. Соціологи стверджують, що 70% з них можуть не повернутися, хоча 80% чекають на повернення на батьківщину.

Жахливі масштаби організованого Росією геноциду є продовженням катастроф, які спричинені агресією тоталітарних режимів ХХ століття, що забрала десятки мільйонів українських життів.

Оптимізм пов’язаний із тим, що це не перший демографічний провал в історії, який має подолати Україна. Ми пам’ятаємо, що після двох світових воєн було зафіксовано стрімкий сплеск народжуваності. Можливо, механізми колективного самозбереження спрацьовують не досить зрозумілим для нас чином. Парадокс, але на тлі війни та міграції в Україні стався «весільний бум».

2022 року було зареєстровано на 5% шлюбів більше, ніж 2021-го. Причому на початку вторгнення: на березень і квітень довелося в 1,5 рази більше весіль, ніж зазвичай, а лідерами тренду виявилися прифронтові області.

Втім, є ще низка факторів, які вплинуть на темпи повернення людей до нормального життя. Російська агресія справила руйнівний вплив на довкілля. Сьогодні Україна — це держава з найбільшою у світі замінованою територією.

За оцінками уряду, снарядами й мінами, що не розірвалися, вкрито 174 тис. кв. км — майже третина території країни. За прогнозами, остаточна зачистка займе щонайменше 10 років і коштуватиме близько $37 млрд. Звісно, тут українці розраховують на допомогу закордонних партнерів.

Україна — один із головних постачальників зерна, і заміновані сільгоспземлі можуть стати загальносвітовою проблемою.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

Але, мабуть, найочевиднішим і найстрашнішим наслідком війни є епідемія травматизації, яка з огляду на масштаб мінування може не закінчитися після війни. Офіційні дані про людей, які втратили кінцівки, неповні, проте, за деякими оцінками, їх не менше ніж 10 тис. Приблизно 70% втратили ноги, 30% — руки. Серед них і бійці ЗСУ, і цивільні особи: дорослі та діти, які постраждали від російських обстрілів.

У країні нині діє близько 40 протезних підприємств. Є два великі проєкти з виготовлення біонічних рук. Десятки стартапів займаються впровадженням світових технологій протезування та реабілітації осіб, котрі втратили кінцівки. Один із наймасштабніших проєктів у цій галузі — будівництво центру Superhumans, який за фінансової підтримки американського мільярдера-філантропа Говарда Баффета реалізує український бізнесмен.

За 3 роки в Superhumans буде інвестовано $54 млн, після чого він зможе щороку повертати до повноцінного життя щонайменше 900 людей із тяжкими травмами кінцівок. Навіть травмованому дорослому потрібний не один протез, а дитина з ампутацією змінює протягом життя до 35 протезів.

Наприкінці березня також розпочалася потужна комунікаційна кампанія You are like, дуже важлива ініціатива Першої леді України. Олена Зеленська ініціювала програму повернення психічного здоров’я українцям.

Подібні ініціативи є критично важливими, бо закладають підвалини для повоєнного економічного відновлення України.

 

ЗАМІСТЬ POSTSCRIPTUM

 

У Платона є такі слова:

 

Кінець війни бачили лише мертві  

 

Парадоксально, але війна, яка принесла тисячі смертей, довела, що Україна жива. Уявлення про неї як про уламок мертвої радянської чи вмираючої Російської імперії виявилося невірним. Український народ продемонстрував, що здатний бути актором історії, що живі його вільний дух та воля до історичної творчості.

Проте «відновлення» екзистенційних смислів війна принесла не лише Україні. Перед цивілізацією Заходу, який перебував в ілюзії «тривалого миру», вона порушила низку питань: «хто ми?», «якого майбутнього хочемо?». Навіть у мирний час західні суспільства шукають формулу своєї ефективності всередині метафори війни.

Ми говоримо про війну ідей, війну з бідністю, війну проти раку, культурну війну, економічну війну, політичні баталії… Цивілізація войовнича, але що ж тоді відрізняє її від варварства? У вільних демократичних суспільствах експансія має ціннісний, ненасильницький характер — виборець та споживач роблять вільний вибір.

Неоімперське варварство передбачає примусове вербування «прихильників», брутальну силу та тотальний контроль. Допомагаючи Україні, Європа відстоює право бути собою, пред’являти світові свої актуальні цінності та смисли методами ненасильницького домінування.

Поствоєнна Україна не повинна розглядатися в ізоляції від світового контексту, а лише як спільний проєкт із Заходом, усередині єдиної з ним геоекономічної стратегії та ціннісної рамки. Із оборонного рубежу Україна здатна стати для європейців вікном у світ євразійських економік та ринків. Затвердження на цьому просторі форм невоєнного домінування означатиме перемогу відкритого коду європейської цивілізації над тоталітарними практиками останніх світових імперій.

Якось Пабло Пікассо зізнався: «Війна увійшла в мої картини».

Сьогодні в Іспанії не рвуться снаряди. Однак незримо війна, яку переживає Україна, присутня у свідомості кожного іспанця, француза, німця… Світ «застиг» в очікуванні змін. Але втома від війни та страх перед кризою не допоможуть зняти з паузи європейське майбутнє. Яким воно буде, залежить виключно від результату цієї війни.

 

Матеріал опубліковано у виданні El Periodico / Переклад: Олена Зимня

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Отримуйте свіжі статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: