«…дорогою з Києва він бачив картини величезного людського горя, і в нього народилася мелодія. Валентин захотів її зіграти. Це був чистий експромт, ніхто такого не очікував. Увесь зал сподівався почути трагічну музику біди й горя. Але Валентин сів за рояль і заграв мелодію неймовірної краси, світла та гармонії. Це був цілковитий шок від контрасту такої неземної, ангельської музики з жахами війни, які її породили. У цьому весь Сильвестров — парадоксальний геній…»

Є люди, для яких життя й музика — синоніми. Себастьян Кнауер сів за фортепіано у віці 5 років. І майже одразу про нього заговорили як про вундеркінда

Цей твір — не лише вершина творчості Баха, своєрідна енциклопедія всіх граней його творчості, а й унікальне музичне пророцтво, неймовірний бахівський експеримент, найвитонченіша «гра в бісер» у його спадщині

Олексій Ботвінов: «Великі музиканти — це завжди співавтори композиторів. Вони відкривають у їхній музиці щось своє, розставляють акценти так, як до них ніхто ніколи не робив. Нові відкриття можна робити нескінченно. Саме тому класичні твори досі цікаві — це завжди нова музика»

Альфред Шнітке про Алемдара Караманова: «Ви не уявляєте, що це за людина, — казав він, — ви коли побачите і почуєте його, одразу зрозумієте, що це геній і живий класик»