Меню
З питань спільних проєктів editor@huxley.media
З питань співпраці з авторами chiefeditor@huxley.media
Телефон

ДИРИГЕНТКА ТЕТЯНА КАЛІНИЧЕНКО: розчаклувати Україну!

Huxley
Автор: Huxley
© Huxley – альманах про філософію, мистецтво та науку
ДИРИГЕНТКА ТЕТЯНА КАЛІНИЧЕНКО: розчаклувати Україну!
Тетяна Калініченко. Художня керівниця та диригентка New Era Orchestra. Фото: Дмитро Перетрутов

 

Керівниця New Era Orchestra Тетяна Калініченко — унікальна постать. По-перше, у музичному світі жінка-диригентка — скоріше виняток, ніж правило. А в поєднанні з управлінським талантом, що дозволяє їй успішно виконувати обов’язки арт-директорки, — явище взагалі поодиноке.

По-друге, вона відкриває українцям великих музикантів сучасності. По-третє, презентує Україну як культурний бренд у всьому світі. А ще є по-четверте, по-п’яте, по-шосте… Живе інтерв’ю схоже на живий концерт — його енергетику неможливо передати. Та все ж ми спробуємо. Отже, диригентка Тетяна Калініченко: замальовки про час, про музику і про долю

 

Життя без музики було б оманою!

 

Фрідріх Ніцше

 

ДИВА ТРАПЛЯЮТЬСЯ
 
New Era Orchestra — незалежний оркестр з Києва, заснований у 2007 році. За його плечима — понад 30 міжнародних проєктів за участю видатних виконавців класичної музики.

Серед них — скрипаль Джошуа Белл, віолончеліст Ґотьє Капюсон, перкусіоніст Крістоф Зітцен, мандолініст Аві Авіталь, блокфлейтист Моріс Штегер та багато інших. Творчість — це містика. Гадаю, доля робить усе для того, щоб люди, для яких музика є сенсом життя, обов’язково зустрілися.

У вересні минулого року я отримала листа від менеджерки видатного французького віолончеліста Ґотьє Капюсона. Вона писала, що Ґотьє дуже хоче познайомитися і зіграти з нами. Це була чудова пропозиція.

Але «вікно» у Капюсона було лише у березні 2021-го — саме тоді, коли ми мали виступати в Харкові на Kharkiv Music Fest. Ніхто до кінця не розумів, чи відбудеться концерт у Харкові 25 березня, адже у зв’язку з ковідом 20 березня в Києві вже закрили всі зали.

Скажу вам чесно: я й досі не розумію, як нам вдалося все це організувати. У рекордні строки ми разом із командою фестивалю Kharkiv Music Fest визначили дату, близьку до нашого виступу на фестивалі, знайшли фінансування для концерту Ґотьє, провели перемовини з посольством Франції…

Певною мірою це була авантюра — ми не знали, чи дозволять авіаперельоти, чи не заборонять концерти через входження міст України до «червоної зони», але ми дуже хотіли цього концерту — і в нас усе вийшло.

 

New Era Orchestra, м. Київ. Фото: Дмитро Перетрутов

 

На жаль, за день до виступу доля піднесла ще один, цього разу неприємний, сюрприз — у мене діагностували коронавірус, і… оркестр залишився без диригентки! Мою роль довелося взяти на себе концертмейстеру. Ґотьє поставився з розумінням до ситуації, морально підтримав мене й музикантів. Неочікувані труднощі згуртували оркестр — Ґотьє та музиканти діяли як єдиний організм.

Це було неймовірне розуміння й підтримка з його боку. Цей концерт, який з різних причин і обставин багато разів міг не відбутися, для мене є прямою демонстрацією містики життя. На жаль, нам із Ґотьє тоді так і не вдалося зустрітися особисто. Але ми листуємось. І обов’язково заграємо разом, коли епідемія завершиться й відкриються всі кордони.

 

New Era Orchestra — незалежний оркестр з Києва, заснований у 2007 році. На його рахунку — понад 30 міжнародних проєктів за участю видатних виконавців класичної музики. Серед них — скрипаль Джошуа Белл, віолончеліст Ґотьє Капюсон, перкусіоніст Крістоф Зітцен, мандолініст Аві Авіталь, блокфлейтист Моріс Штегер та багато інших

 

МАСШТАБ ПАРТНЕРА Й СЕКРЕТНІ ФІШКИ
 

Із приголомшливим швейцарським віртуозом, справжнім магом блокфлейти Морісом Штегером нас познайомили у Цюриху спільні знайомі. На фестивалі BOUQUET KYIV STAGE, створеному відомим меценатом Євгеном Уткіним, ми з Морісом зіграли вражаючий концерт, який не змогла зупинити навіть гроза, що розгорілася просто над відкритою сценою.

Незабутній партнерський досвід у нас був і з мульти-перкусіоністом Крістофом Зітценом. Варто сказати, що в Україні твори для оркестру та солюючої перкусії виконуються вкрай рідко.

Ми включили до програми концерт Frozen in Time ізраїльського композитора Авнера Дормана — одного з найулюбленіших авторів нашого оркестру. П’ять років ми готували проєкт Musical Bridges, адже не було рішення, як доставити до України величезну кількість ударних інструментів, більшість із яких у нашій країні просто відсутні.

Зрештою, нам вдалося відправити з Зальцбурга до Києва велику фуру. Коли ми прийшли на репетицію до консерваторії, були шоковані — ударні інструменти Крістофа зайняли понад половину сцени… Але результат перевершив усі очікування!

Коли поруч із тобою сильний партнер — ти починаєш краще усвідомлювати власні можливості. На нашому сайті є цитата з фільму «Револьвер» Ґая Річі, першоджерелом якої є трактат про шахи 1883 року: «Граючи з сильнішим партнером, ти починаєш грати краще».

Крістоф Зітцен як партнер виявився абсолютно неймовірним — він просто втілена музика. З 2019 року ми дуже здружилися і вигадали безліч різних «секретних фішок».

 

НАЙГОЛОВНІШЕ — ЦІЛІСНИЙ ОБРАЗ
 

Для мене важливо, щоб несподіване поєднання різних музичних творів створювало цілісний образ програми. Так працює, наприклад, Gstaad Menuhin Festival. Його арт-директор Крістоф Мюллер викликає в мене величезну повагу. Він постійно перебуває в пошуку, весь час пропонує щось неочікуване.

У цьому сенсі ми з ним дуже схожі. Загалом, робота над образом — як кожної окремої програми, так і оркестру в цілому — ведеться у нас постійно. Я завжди орієнтуюсь на найкращі зразки, наприклад, як себе подає London Symphony Orchestra, Australian Chamber Orchestra, Amsterdam Sinfonietta. Працювати над образом оркестру нам допомагають багато талановитих і відомих художників, дизайнерів і навіть скульпторів. Я завжди працюю з найкращими.

У сфері digital-технологій нас підтримують постійні партнери оркестру: неперевершений діджитал-художник Степан Рябченко та надзвичайно талановитий діджитал-дизайнер Павло Ковалев.

Над нашими образами працює один із найкращих фотографів України Дмитро Перетрутов — його роботи є справжніми витворами мистецтва. Іміджеві рішення створюють вражаючий український дизайнер Федір Возіанов і яскрава, надзвичайно креативна команда стилістки Ольги Іпатової.

 

КЛАСИКА — НАЙСУЧАСНІША МУЗИКА!
 

Коли маєш справу з класикою, здається, що все вже тисячі разів зіграно до тебе й нічого нового відкрити неможливо. Але взагалі, класика і сучасність — це дуже умовний поділ.

Наприклад, музика Вівальді для мене — неймовірно сучасна, це музика майбутнього! Те саме — Моцарт, Бетховен… Якщо їхня музика звучить архаїчно, нецікаво, це означає, що саме ти зробив її такою. Бо не зрозумів її, не розкрив того, що в ній закладено.

Варто додати інше прочитання — і класика починає звучати так, ніби її написано буквально сьогодні! До того ж поняття «сучасної музики» теж досить умовне — деякі імена не зникають з афіш протягом 30–40 років. Усі говорять про те, що потрібна «свіжа кров», нові імена. Але ми маємо справу з дуже консервативною індустрією, у якій новим музикантам і оркестрам складно пробитися до «вищої ліги».

 

НЕЗОВСІМ ЗВИЧАЙНИЙ ОРКЕСТР
 

У нашому колективі під конкретну програму може збиратися до 50 осіб. Основне ядро оркестру незмінне, але склад може дещо змінюватися — залежно від завдань. Формально ми схожі на інші оркестри: диригентка, музиканти, інструменти, ноти… Але насправді ми відрізняємося! Навіть візуально.

У нас є свій, особливий стиль: як ми граємо, як одягаємось, як виглядаємо на фотосесіях, як розташовуємось на сцені, який вигляд мають наші афіші — усе це має значення! Дрібниць тут бути не може.

Я знаю «в обличчя» кожен мікрофон, кожну літеру на нашому сайті, кожну технічну деталь, від якої залежить музика. Саме така увага до деталей і дозволяє створювати унікальну, ні на що не схожу атмосферу — коли музикантам добре разом, коли їх «драйвить».
Я дуже чутлива до настрою. І коли ми збираємося, завжди повторюю: «Ваше головне завдання — отримувати задоволення від того, що ви робите!» Якщо ви не отримуєте задоволення від гри, якщо цього не відбувається з першої секунди дотику до музики — навіщо мучитись? Змінюйте професію, поки не пізно!

Я зараз навіть не про кінцевий результат, що досягається довгими репетиціями. Я про повне, миттєве занурення в музику — це якраз те, що притаманне світовим зіркам. До речі, саме з цієї причини онлайн-виступ ніколи не замінить живого концерту. Крім того, це ще й питання самовідчуття слухача…

Колись Євген Уткін сказав: «Тільки справжні еліти можуть собі дозволити слухати живе виконання. Воно робить твоє життя кращим, бо дарує задоволення, незрівнянне ні з якими ґаджетами».

 

Я — донька офіцера. І звикла до кочового способу життя. Я народилася у свердловському гарнізоні. Потім були різні міста й країни… Але є два особливі для мене міста. Це Одеса, де познайомилися мої батьки. І Чернівці, де я зустріла викладача, який відкрив мені очі на саму себе. Він вклав у мене всю свою душу, надію і талант. Без цієї людини я б просто не відбулася як диригентка

 

МУЗИКА І СМІХ. ЗДАВАЛАСЯ ПРОСТОТА
 

Звісно, пандемія серйозно обмежила можливості як музикантів, так і поціновувачів музики — гастрольні, творчі й фінансові. Але ми вирішили використати цей час не лише для виживання, а й для розвитку.

Я десь прочитала, що коли дивишся на людину, яка сміється, це якось впливає на підсвідомість — імунітет підвищується. На день народження оркестру, який святкуємо у квітні, ми зробили собі подарунок — провели невеликий флешмоб і створили спеціальний колаж з наших «усміхнених» фотографій. А потім для «Радіо Ісландія» ми зробили спецпроєкт — дистанційно записали увертюру Монтеверді.

Життя в онлайні не заважало нам постійно щось вигадувати. Життя оркестру — це безперервний розвиток. Усі справжні музиканти — величезні трудоголіки. Здавалося б, спонтанність і легкість — насправді результат важкої праці. З самого дитинства ти дисциплінуєш себе, відмовляєшся від багатьох речей, постійно навчаєшся, прагнеш до кращого. Якщо ця «тривожна кнопка» вимикається — ти як музикант помираєш.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

КРЕАТИВНА ІНДУСТРІЯ ШУКАЄ МЕНЕДЖЕРІВ!
 

На жаль, в Україні не готують менеджерів для індустрії класичної музики. Тож мені доводилося всьому вчитися «на ходу». Інтуїція, комунікабельність, організаторські здібності — щось, безперечно, закладено природою, але ці навички мені доводиться постійно розвивати.

Коли мені було 18, я не вступила до вишу й вирішила рік попрацювати в школі. Там одразу ж організувала оркестр з учителів та учнів. Школа вирувала — ми постійно ставили опери, мюзикли…

Коли я все ж вступила до консерваторії, директор школи перехрестилася: нарешті діти замість того, щоб співати, танцювати й грати, почнуть учитися, і школа перестане бути схожою на оперний театр! Сьогодні в оркестрі я виконую обов’язки, які, мабуть, можна було б розподілити між п’ятнадцятьма окремими посадами.

Приблизно три роки тому ми вирішили спробувати змінити цю модель управління: творчість — окремо, фінанси, договори, документообіг — окремо. Проте карантин не дозволив реалізувати ці плани до кінця. Але я сподіваюся, що рано чи пізно все вдасться. Є творчі завдання, де мене замінити неможливо, а є менеджмент, який цілком може професійно здійснювати хтось інший.

 

Джошуа Белл і Тетяна Калініченко, Київ, 2021. Фото: Аліна Гармаш

 

УКРАЇНСЬКІ СЕЗОНИ Й УКРАЇНСЬКИЙ БРЕНД
 

Ми вважаємо, що концерти українських виконавців за кордоном — це найкраще просування України у світі. Наприклад, я дванадцять років виношувала ідею проєкту, який називається Ukrainian Seasons. Ідея виникла ще у 2007 році, коли ми зіграли один із перших концертів, виконавши «Російські сезони» харків’янина Леоніда Десятникова, який зараз живе в Петербурзі. Це концерт для скрипки, сопрано і камерного оркестру, створений на основі народних пісень.

Якось він за смішні гроші придбав збірку цих пісень, узяв із неї мелодичну основу й на замовлення Гідона Кремера створив незвичайний цикл, поєднавши різні композиторські школи.

Коли я запропонувала Десятникову подумати над ідеєю «Українських сезонів», він довго відмовлявся, посилаючись на зайнятість і лінощі. Тим не менш, торік він написав «Буковинські пісні» для фортепіано. Але я все одно продовжувала мріяти про створення цілком нового українського циклу.

Рішення прийшло під час концерту Сусанни Карпенко — неймовірно талановитої фольклорної співачки. Я подумала, що було б чудово зробити аранжування для камерного оркестру: оркестрову тканину залишити академічною, а вокальну лінію — фольклорною.

Разом із Сусанною ми майже пів року відбирали пісні — деяким було по 300–400 років, а деякі вона написала сама. Це дивовижні мелодії. У них звучать балканські, румунські, українські та грецькі мотиви… Одна з них незбагненним чином один в один збіглася з Zefiro torna Монтеверді. Я не знаю, як пояснити такі феномени. Мабуть, усі культури мають спільне, глибинне коріння…

 

MEDICI EFFECT
 

Поєднання непоєднуваного — це феномен, який називають «ефектом Медічі». Франс Йоханссон присвятив йому окрему книгу. Мені такий креативний підхід дуже близький. У нашому проєкті Ukrainian Seasons надзвичайно багато проявів цього ефекту. Для мене очевидно, що

 

Україна — це невідомий культурний всесвіт, у якому не лише українці, а й жителі інших країн ще мають здійснити безліч неймовірних відкриттів

 

Для проєкту Ukrainian Seasons чудовий український композитор і наш постійний партнер Артем Рощенко вже створив серію аранжувань. Прем’єра відбулася на фестивалі BOUQUET KYIV STAGE у 2019 році. Наразі ми працюємо над тим, щоб доповнити цикл ще кількома старовинними мелодіями, а після цього — записати диск.

 

РОЗЧАКЛУВАТИ УКРАЇНУ!
 

Важливо розчаклувати Україну для світу. Адже сьогодні у сприйнятті нашої країни все ще панує певна розмитість, стереотипи й брак глибшого розуміння. Ми прагнемо розширювати межі, презентувати українську культуру та музику за кордоном, формувати й розвивати бренд країни.

Мені хотілося б, щоб українці більше цінували себе, свою унікальність, свою культуру. Адже саме культура — це м’яка сила, яка допомагає достукатися до сердець, знаходити справжніх друзів і надійних партнерів.

На жаль, талановита молодь продовжує залишати Україну, бо зробити тут кар’єру часто означає прикладати надзусилля. Поєднувати творчість із щоденною боротьбою за виживання важко — і це рідко надихає. Але для мене це не лише стиль життя, а й усвідомлений вибір. Мені подобається жити в Україні й представляти її у світі.

Ми хочемо, щоб Україна голосно й гідно зазвучала на міжнародній музичній арені. Щоб якомога більше українських музикантів здобували визнання не лише за кордоном, а й мали можливість зростати тут, удома.

 

АНКЕТА МАРСЕЛЯ ПРУСТА

 

Наприкінці XIX — на початку XX століття подібні опитувальники були в моді задовго до того, як на них звернув увагу французький письменник Марсель Пруст. Проте саме його захоплення цим жанром зробило анкети своєрідним «класичним» інструментом популярного психоаналізу.

Якби діалог між письменником Марселем Прустом і диригенткою Тетяною Калініченко був можливим, він виглядав би приблизно так:

 

Найголовніша риса вашого характеру…

Наполегливість.

 

Які чесноти ви найбільше цінуєте в людях?

Щирість.

 

Яку рису характеру ви цінуєте в чоловіках?

Надійність.

 

А в жінках?

Дружелюбність.

 

Ваш найбільший недолік…

Запальність.

 

Ваше улюблене заняття…

Обожнюю фітнес-програму зумба, створену на основі латиноамериканських танців.

 

Ваше уявлення про щастя…

Щастя — це не стан, а процес.

 

Ваше уявлення про нещастя…

На мою думку, байдужі люди — найнещасніші у світі.

 

Ким би ви стали, якби не були музиканткою чи диригенткою?

Режисеркою театру або хореографкою.

 

Якби ви не жили в Києві, то де?

Десь, де зима не така холодна.

 

Найяскравіший спогад дитинства…

Коли після моїх наполегливих прохань батьки купили мені піаніно «Червоний Жовтень».

 

Подія, яка найбільше змінила ваше життя…

Зустріч із педагогом Андрієм Кушніренком, що відбулася у Чернівцях.

 

Як знайти своє покликання?

Справу свого життя обирають за пристрастю. Саме вона штовхає людину на рішучі дії, пов’язані зі зміною власної долі.

 

До яких вад ви відчуваєте найбільше поблажливості? Яку ваду людини можете пробачити?

Неуважність, якою часто страждають творчі люди через надмірну концентрацію на завданні.

 

Ваші улюблені письменники…

Булгаков.

 

Фільм, який найбільше вас зворушив…

«Усі ранки світу».

 

У вашому житті більше випадковостей чи закономірностей?

Випадковості не випадкові, хоча іноді й трапляються.

 

Ваш улюблений вислів…
«Коли дерево росте, воно ніжне й гнучке, а коли воно сухе й жорстке — воно вмирає. Черствість і сила — супутники смерті. Слабкість і гнучкість — виражають свіжість буття. Тому те, що затверділо, не переможе». Це цитата з фільму Андрія Тарковського «Сталкер».

 

Як би ви хотіли померти?
Віддаю перевагу не замислюватися про це.

 

Розмовляли Жанна Крючкова, Влад Міхєєв

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Знайшли помилку?
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter