Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop
На початку нового року саме час озирнутися назад і замислитися про те, яким був 2024-й — рік випробувань, відкриттів і змін. І що, як не кіно, здатне зафіксувати наші почуття, страхи, надії та мрії? Фільми, немов дзеркало часу, відображають дух епохи, залишаючи в історії не лише кадри, а й емоції, які ми переживали, сидячи в темних залах кінотеатрів або вдома перед екранами.
Український кінознавець і режисер Андрій Алфьоров пропонує згадати рік, що минув, через призму кінематографа — мистецтва, яке, незважаючи на турбулентність реальності, продовжувало надихати, ставити запитання й давати відповіді.
Він склав дуже особистий і суб’єктивний список із 10 фільмів, які, на його думку, найкраще передають атмосферу та настрій 2024 року. Ці картини стануть своєрідними маркерами часу, зберігши в собі не лише варті уваги сюжети, а й наші враження від прожитих днів.
Кожен з обраних фільмів — це не просто історія, розказана на екрані. Це відображення нас самих, наших тривог і радощів, боротьби й надій. Можливо, саме завдяки цим кінострічкам ми згадуватимемо не тільки рік, що минає, а й нас у ньому — такими, якими були, і такими, якими мріяли стати.
#1 «ОЛЕНЯ» (BABY REINDEER, 2024)
Без перебільшення революційний міні-серіал, що відкрив нову еру екранної чоловічої вразливості. Шотландський комік і драматург Річард Гедд адаптував для екрану не просто свою п’єсу, а особистий досвід. Сам себе й зіграв — коміка та драматурга, який працює барменом і після пережитого сексуального насильства стикається з навіженою прихильницею (велика роль Джессіки Ганнінг), що починає нестямно його переслідувати.
#2 «ВИДИ МИЛОСЕРДЯ» (KINDS OF KINDNESS, 2024)
Після порівняно «нормальних» «Бідолашних створінь» один із найяскравіших режисерів сучасності, майстер екранної провокації Йоргос Лантімос повернувся до відчайдушного побутового сюрреалізму, з якого колись починав.
2024-й запам’ятається його абсурдистським, виконаним у формі «казкового триптиха», розкішно облаштованим альманахом, в якому улюблені артисти режисера — Емма Стоун, Віллем Дефо і Джессі Племонс — зайняті дослідженням меж контролю пересічних обивателів.
Лантімос знову руйнує суспільні умовності, але американське передмістя, яке нудно живе, тут виявляється набагато страшнішим за звичні вигадані світи режисера, які слугували у «Фаворитці» і «Бідолашних створіннях» перебільшеними версіями сучасного суспільства. Лантімос тут вочевидь дозволив собі значно більше, ніж раніше. Тому вийшло моторошно й смішно. А часом просто моторошно смішно. Адже гумор тут чорний.
#3 «ПОВСТАННЯ ШТАТІВ» (CIVIL WAR, 2024)
Лякаючий коментар до сьогоднішньої Америки, з її протистоянням між республіканцями і демократами, БЛМом і ситими бунтами мажорів-марксистів у колумбійських університетах.
Роз’яті громадянським конфліктом Сполучені Штати. Летять трасуючі кулі, палають передмістя, сепаратистське повстанське угруповання Західний фронт підбирається до Вашингтона, а президент, який забарикадувався в Білому домі, репетирує своє останнє звернення до лояльних громадян, обіцяючи їм швидку поразку повстанців і найбільшу перемогу.
На екрані ультранасильство, зачарованість смертю й красива втома зрілої Кірстен Данст у ролі «тертої» журналістки.
Алекс Гарленд, який колись написав для Денні Бойла запаморочливий горор про кінець світу «28 днів потому» і сам поставив кілька сильних фільмів, серед яких сай-фай про штучний інтелект, що олюднюється, «З машини», та галюциногенний фантастичний трилер «Анігіляція», фантазує на тему того, яким жахливим може бути близьке майбутнє, якщо людство не припинить виправдовувати своє безумство «високими ідеалами» та не зупиниться, принагідно розмірковуючи про моральні правила сучасних репортерів, які заради гарного кадру не гребують нічим.
#4 «АНОРА» (ANORA, 2024)
Переоцінена «каннським золотом» драматична комедія американця Шона Бейкера («Старлетка», «Проєкт “Флорида”») про негарний роман, що без попередження обернувся шлюбом, бруклінської ескортниці (Майкі Медісон) і сина російського олігарха, який тринькає татові гроші (Марк Ейдельштейн).
Подекуди смішне, подекуди дивне, як пізні фільми Ельдара Рязанова, кіно з цілком оскарівськими амбіціями. Після п’яти номінацій на «Золотий глобус» трофеї Американської кіноакадемії пророкують щонайменше актрисі Майкі Медісон. В історії 2024 року залишиться завдяки питанню: «як таке кіно опинилося на Каннському кінофестивалі й перемогло там?»
#5 «СУБСТАНЦІЯ» (THE SUBSTANCE, 2024)
Геніальний трагіфарсовий боді-горор про кінозірку, чий нервовий пошук «джерела молодості» перетворюється на криваво-неонове видовище, ставить питання гіперфіксації сучасного суспільства на молодості та неможливих стандартах краси.
Демі Мур, яка грає тут, стрибнула вище голови й геніально зображує жертву власної бездоганності, що бореться з ненавистю до самої себе, ставленням суспільства до неї і новою залежністю від чудодійного препарату.
Знадобилися тонни гриму, щоб показати процес перетворення старіючої голлівудської діви на мерзенну істоту. Горор, жанр традиційно для підлітків, стає тут на службу дорослій аудиторії, яка дивиться в екран, немов у дзеркало.
#6 «МЕГАЛОПОЛІС» (MEGALOPOLIS, 2024)
Мабуть, найграндіозніший провал року, що робився довгих сорок років, фактично opus magnum великого Френсіса Форда Копполи. Радикально мегаломанський «шедевр» про ексцентричного архітектора-візіонера (Адам Драйвер), який намагається перетворити зруйнований Новий Рим на ідеальне футуристичне місто щасливих людей. Але на шляху його стоїть корумпований мер, котрий має власне уявлення про майбутнє мегаполісу.
2024-й запам’ятається цією психоделічно-технократичною фантазією фанатика-перфекціоніста вартістю близько 120 мільйонів доларів. Їх Коппола отримав через відкриту йому кредитну лінію від продажу частини його виноробного бізнесу. Отримав і красиво пустив на вітер.
#7 «ЕМІЛІЯ ПЕРЕС» (EMILIA PEREZ, 2024)
Несподівано віртуозний у своїй фантасмагоричності мюзикл великого Жака Одіара («Пророк», «Діпан», «Іржа і кістка») про плакатного мексиканського наркобарона (мексиканська зірка-трансгеднер Карла Софія Гаскон), який викрадає самотню адвокатесу (Зої Солдана), щоб вона допомогла йому стати жінкою. В буквальному сенсі. Змінити стать, ім’я та почати нове, праведне життя.
Геометрично вивірені хореографічні номери, чергуючись із тотальним хаосом, утворюють на екрані такої сили вир, що встояти геть неможливо.
Ця висока, оптимістична трагедія — не просто один із каннських фаворитів 2024 року (в «Емілії Перес» приз журі та колективна нагорода одразу чотирьом акторкам), а й ключовий учасник «оскарівського» забігу 2024 року (фільм Одіара серед фронтраннерів за всіма основними номінаціями).
#8 «ГЛАДІАТОР 2» (GLADIATOR II, 2024)
Незграбно захоплива спроба Рідлі Скотта увійти в одну й ту саму річку двічі. Повернення до свого культового фільму зайняло чверть століття. Нова історія присвячена Луцію (Пол Мескаль), синові персонажа Конні Нільсен, і розгортається через 25 років після подій, описаних у першому фільмі, а фактично в його тіні.
Другий гладіатор, за всієї своєї високотехнологічної видовищності і захопливої гри Дензела Вашингтона, позбавлений будь-якого змісту, безсоромно експлуатуючи старий шаблон про шлях героя — від генерала до раба, від раба до гладіатора і народного героя. Зіграний Полом Мескалем Луцій — небіж римського імператора Коммода (Хоакін Фенікс), якого вбивав у фіналі першого фільму колишній генерал Максимус (Рассел Кроу).
Його шлях на гладіаторську арену починається з відмови від престолу, через усамітнене життя та війну. Не нудно, але порожньо. І сумно, що міг би вийти чудовий і по-хорошому божевільний сиквел, якби Рідлі Скотт погодився на варіант, запропонований Ніком Кейвом, у якому Максимус, що помирав наприкінці першого фільму, вибирався з чистилища й перевтілювався з покоління в покоління, воюючи у всіх війнах ХХ століття, аж до наших днів.
#9 «ДЖОКЕР: БОЖЕВІЛЛЯ НА ДВОХ» (JOKER: FOLIE À DEUX 2024)
2024-й — рік сиквелів («Веном», «Думками навиворіт», «Бітлджус», «Дедпул», «Планета мавп», «Кунг-фу Панда»…). Гучних і переважно невдалих. Флагман руху — другий «Джокер», якого чекали з 2019-го мов другого пришестя. Буквально, враховуючи, що навколо грандіозного антисупергеройського кінокоміксу Тодда Філліпса склався майже релігійний культ.
Перший «Джокер», який перезавантажив «героїчний» жанр, брав не супергеройськими якостями, а своєю людською вразливістю й великою мрією маленької людини бути поміченою, а отже, коханою. За це його відзначили двома «Оскарами» (за найкращу чоловічу роль і саундтрек), золотом Венеційського фестивалю.
Він став найкасовішим хітом із рейтингом R в історії — понад мільярд по всьому світу. У другому фільмі про пригоди заклятого ворога Бетмена з’являється кохана Артура Флека (Хоакін Фенікс) Харлі Квін, зіграна поп-зіркою Леді Гагою, але зникає не тільки чарівна двозначність і стрункість, а й фірмове докерівське божевілля.
Вийшов мікс мюзиклу й судової драми, який категорично не сподобався глядацькій пастві і категорично сподобався Квентіну Тарантіно. Той назвав другого «Джокера» — «мета-висловлюванням Тодда Філіпса, невдалим фільмом і схожою на чарівний хаос вдалою інтелектуальною вправою за великі студійні гроші».
#10 «УЧЕНЬ. ІСТОРІЯ ТРАМПА» (THE APPRENTICE, 2024)
Рік, що минає, запам’ятається не лише нищівним тріумфом Дональда Трампа і, відповідно, поразкою його суперників-демократів, а й фільмом про те, як молодий і старанний бізнесмен Дональд Джей Трамп, який торгує нерухомістю, заручившись підтримкою знаменитого адвоката й шантажиста Роя Кона, прибирає до рук Мангеттен.
«Учень. Історія Трампа» вийшов на екрани в розпал передвиборчої компанії і покликаний був підірвати і без того небездоганну репутацію головного кандидата від Республіканської партії. Але вийшов несподівано добротний, яскравий і компактний фільм про неприємну, складну й дуже цікаву людину, від якої все залежатиме у світі наступні кілька років.
Джерело фото: imdb.com
