УКРАЇНА ОЧИМА ІНОЗЕМЦІВ: Шван Мохаммед Шакір, директор благодійного фонду Country Intention, PhD технічних наук, про перше враження щодо України, зрілу закоханість та культурні відмінності
Фото з особистого архіву
Ім’я:
Шван Мохаммед Шакір
Я опинився в Україні…
Вперше я прилетів до України у листопаді 2007 року, мета приїзду — навчання в університеті.
Моє перше враження про країну…
Моїм першим містом був Донецьк. Він залишається у пам’яті найкрасивішим і найулюбленішим, незважаючи на сумні події та війну. Мені є з чим порівняти, я об’їздив усю Україну: був і в Криму, і у Львові, і в Карпатах.
Рішення вчитися в Україні виникло спонтанно, мої батьки були шоковані, оскільки навіть не зовсім розуміли, де розташована Україна і що вона являє собою.
Я прилетів до аеропорту Харкова у листопаді 2007 року і був вражений погодою — снігом по коліно та температурою -15. У нас у Курдистані таких температур не буває, а сніг досить умовний — його можна побачити лише високо у горах.
Я вступив на підготовчий факультет ДонНТУ, де взявся за вивчення російської мови — єдиної із запропонованих тоді. Мені пощастило, адже я зустрів дуже розумного викладача — українку, якій на той момент було більше 70 років, і вона була «людиною старого гарту», як у вас кажуть.
Якби не вона, я б не знав мову настільки добре.
Я мешкаю в Україні в…
Нині у Дніпрі, з 2015 року. До цього в Донецьку, з 2007 до 2015. Він, як і раніше, мені дуже дорогий, напевно, це як перша закоханість — назавжди у пам’яті.
Метафора, літературний герой, асоціація для сучасної України…
Гусениця, яка має стати метеликом…
В Україні я відкрив для себе…
Душевних людей, які завжди прагнуть нового і не зупиняються на досягнутому. Вони живуть замість одного 10 життів, пробуючи різні професії, країни, відносини, партнерства. Вони мають багато інтересів, більшість із дитинства займається різними творчими заняттями. У нашій країні цього немає.
Наприклад, зрідка зустрінеш в Україні людину, яка не вчилася б у дитинстві музики, танців, не займалася б спортом. Для вас це звично. На Сході — ні. Там такі напрями переважно вибирають у юнацтві, коли потрібно визначатися з професією.
В Україні мені не вистачає…
Поваги один до одного. Наприклад, це коли земляк — брат. Тут часто люди підтримують один одного менше, ніж могли б і чим це заведено у нас, на Сході. Більше прийнято змагання та суперництво, ніж партнерство. Я мало зустрічав великих сімейних бізнесів, які розвивалися б десятиліттями.
В Україні мене вразило те, що повага не є ключовою цінністю у культурі. Я зіткнувся з тим, що вона притаманна відносинам між людьми інтелігентними, причому рівень інтелігенції визначається не статусом, наявністю дипломів і кількістю грошей на рахунку в банку, а скоріше наявністю внутрішнього морального та етичного кодексу, дотриманням його.
Мені зустрічалися ті, хто мав кілька дипломів та вищі державні нагороди і при цьому ставився до мене як до чужого, «чурки», «того, хто понаїхав», «хитрого араба», буквально кидаючи в обличчя образливі репліки. Я бачив і інших, тих, хто не мав титулів, але їх ступеню етичності та майстерності спілкування позаздрили б найвищі дипломати (до речі, Шван закінчив курси дипломатії під час роботи з урядом Іраку — прим. ред.).
У нас на Сході заведено шанобливо ставитися до слів та обіцянок. Таке правило — повага до себе та своєї поведінки важливіша за будь-який письмовий договір і контракт. Ми не кидаємо слів на вітер, а кажемо: «Час покаже».
Чому так? Історично склалося, що сильний вплив на Сході має спільнота, громадська думка є визначальною. І людину, яка роздає обіцянки, але їх не виконує, просто буде виключено з громади.
Головна відмінність мешканців України від мешканців інших країн…
Гостинність та відкритість. Стрімке скорочення дистанції у спілкуванні, іноді відчуття, що знаєш людину все життя, хоча минула лише година з моменту знайомства. Це іноді плюс, іноді й мінус. Особливо якщо звик до іншого.
В Україні краще, ніж в інших державах…
Неймовірний ступінь свободи та можливість бути поза рамками — будь-яку сферу можна успішно розвивати, ринок досить широкий. Вивчивши та зрозумівши потреби людей, можна легко створити будь-який напрямок, виробничий чи творчий.
Швидкість ведення діяльності та її цифровізація — те, що вигідно відрізняє Україну від інших країн.
Різноманітність природи, а також сприятливий клімат.
В Україні гірше, ніж в інших державах…
Корупція та екологія, а також відповідальність мешканців за це.
Відносно нещодавно жителі країни почали замислюватися про клімат, у них з’явилося бажання навести лад в органах влади, з’ясовувати, на що йдуть їхні податки тощо.
На мою думку, в Україні існує вузьке розуміння дому: для багатьох дім обмежується квартирою/власністю та родиною, звідси й захист інтересів лише того, що належить тобі.
У моїй рідній культурі поняття дому майже рівне поняттю країни. Тому мати в країні лад та прозорі правила, за якими живуть усі, — честь та базовий принцип. Це продиктовано і релігією, і, в принципі, нашим менталітетом — любити землю, яка дає тобі все, дбати про неї.
Зізнаюся, Україна стала моєю зрілою закоханістю. Ніде я не відчував себе настільки вільно та «вдома», як тут. Саме тому частину своєї діяльності я спрямовую на покращення умов місця, яке вибрав для життя.
І, як сказав мені один мудрий чоловік із Закарпаття: «Я люблю це місце не тому, що воно найкраще, і не люблю не через його недоліки. Я люблю його, бо воно моє. І тут я почуваюся собою». Отакі стосунки у мене з Україною зараз.
Головні відмінності між Україною та Сходом:
• Родина: на Сході культ сім’ї, причому навіть великої сім’ї. Це місце підтримки, захисту, суспільство найдорожчих тобі людей. Зрідка у родинах бувають сварки та розбіжності. Заведено жити за правилами та домовлятися, знаходити компроміс.
Чоловік, як і раніше, відповідальний за утримання сім’ї, жінка працює для задоволення, заради власного інтересу та розвитку. За Кораном прийнято дбати про те, щоб твоя жінка була щасливою. І завдання чоловіка підтримати її в тому, що робить її щасливою.
До речі, через те, що у нас зберігаються сімейні традиції, для багатьох жінок, як і раніше, крім кар’єри, важлива реалізація в родині.
Нині дедалі більше жінок на Сході обіймають високі посади, у тому числі й умовно дипломатичні. Схід стає більш відкритим до європейських традицій, при цьому оберігаючи та захищаючи свої.
• Ставлення до дітей: діти — найвища цінність як для матері, так і для батька. На Сході чоловік несе не меншу відповідальність за виховання дитини ніж жінка. Його завдання — дати напрямок, закласти принципи життя. У нас не буває покинутих та випадкових дітей. Суспільство регулює взаємини, зради не прийняті, від дітей не відмовляються.
• Повага до старших: батьків, вчителів — тим, завдяки кому ти став тим, ким ти став. В Україні такого, на жаль, дуже мало. І це те, що мені хотілося б додати до української культури сьогоднішнього дня.
Місця, в яких я люблю бувати…
Донецьк, до якого я, на жаль, зараз не можу потрапити, та його зараз і не впізнати. Мені припав до душі Дніпро, люблю його околиці, як у напрямку до Запоріжжя, так і до Полтави, наприклад, села Волоське, Рашківка, Старі Кодаки, Білики…
Комфортно мені у Вінниці та цікаво у Львові. Напевно, я об’їздив більше міст України, ніж середньостатистичний українець.
Зараз моя мрія, як і кожного, хто живе у цій країні, — мир на нашій землі та процвітання держави.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
