МАРИНА АВДЄЄВА: про точки опори посеред хаосу
Марина Авдєєва / Світлина з особистого архіву
КОРОТКИЙ ПРОФІЛЬ
Ім’я: Марина Авдєєва
Дата народження: 24 квітня 1978 року
Професія: українська підприємиця, співвласниця компанії «Арсенал Страхування» та засновниця стартапу Easy Peasy Insurtech
Марина Авдєєва, співвласниця однієї з найбільших в Україні СК «Арсенал Страхування», розповідає про страхову галузь без абстракцій та ілюзій. Управління ризиками — це не про те, щоб «застрахуватися від усього», а про точний розрахунок і тверезе прийняття того, що ти здатний контролювати в житті, а що — ні. У нашій розмові йтиметься про військові ризики, цифрову трансформацію, штучний інтелект, філософію стоїцизму та пошук точок опори у світі, де ризики та невизначеність стають новою нормою.
СТРАХУВАННЯ ЯК МАТЕМАТИКА ЙМОВІРНОСТЕЙ
Застрахуватися можна лише від ризиків, які ми не в змозі передбачити. Це головний принцип страхування. Водночас все, що заздалегідь передбачуване, а отже, відкриває широке поле для спекуляцій, страхувати немає сенсу. Тому, наприклад, не страхують фінансові та підприємницькі ризики. Не буду вдаватися до псевдофілософських банальностей, але ми не можемо застрахувати своє життя від найрізноманітніших речей — від недобросовісних партнерів або друзів, від нещасливих шлюбів і поганої погоди. Проте страховий бізнес у деяких випадках може допомогти вам убезпечити себе від непередбачуваності. Це постійний пошук балансу між інтуїцією та розрахунком.
Інтуїція — це завжди про підприємництво, про те, як ви розвиваєте свій бізнес, у даному випадку страховий. Але сам бізнес, саме операційне ядро — це точний розрахунок. Ми знаємо практично все про збитковість і ризики — аж до третього і четвертого знака після коми. Приміром, нам відомо, що з 50 тисяч автомобілів 100 автомобілів — червоні, 2 з них під кермуванням чоловіків у віці 30–35 років з водійським стажем від 10 до 15 років потраплять у ДТП. Єдина проблема — ми не можемо передбачити, з якими саме з цих 100 червоних автівок трапиться аварія. Але ж і водій також не знає, коли оформляє у нас страховку, — трапиться це з ним чи з кимось іншим.
ІНТУЇЦІЯ ЯК «ВІДЧУТТЯ РИНКУ»
У будь-якому разі на 100% застрахованих автомобілів припадатиме 50% аварій, за якими ми здійснюватимемо виплати. Страхуванню підлягає лише така непередбачуваність, статистичну ймовірність якої можна розрахувати. Страхується лише той ризик, який можна прорахувати, щодо якого є переконлива минула статистика та чіткий прогноз на майбутнє. То де ж тоді у страховому бізнесі місце інтуїції? Вона незамінна в тому, що можна назвати «відчуттям ринку». Важливо передбачити, передчувати тенденції розвитку та бути готовим до адекватної реакції на них.
Скажімо, ми бачимо, що молодь дедалі частіше віддає перевагу каршерінгу, дедалі рідше купує автомобілі та, відповідно, окрему страховку. Це означає, що моя страхова послуга, найімовірніше, стане частиною якогось чужого сервісу, бо сама по собі в майбутньому вона не буде потрібна моєму клієнту. Хоча, можливо, коли молода людина подорослішає, її потреби у страхуванні також зміняться. Загалом, багато чого у розвитку страхового бізнесу визначається поведінковою економікою. Й інтуїція допомагає передбачити тенденції цього розвитку.
УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ РИНОК ТА ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ
Особливість українського страхового бізнесу полягає в тому, що він на 10 років неминуче відстає від світових трендів. Це легко перевірити. Я маю таку звичку — вивчати аналітику ринку Сполучених Штатів, і давно помітила: все нове, що виникає там, з’являється в Європі приблизно через 5 років, а ще через 5 років — у нас. Чому ми так відстаємо? Коли розвалювався Радянський Союз, людям було не до страхування. Взагалі, під час будь-якої кризи страхування одним із перших підпадає під скорочення витрат. Тому ми надовго отримали дискредитацію страхового бізнесу навіть на рівні ідеї. І лише на початку 2000-х років українська страхова індустрія почала поступово переходити у стан, характерний для всього цивілізованого світу.
Це були нелегкі 25 років. У той час люди сумнівалися, що страхова компанія заплатить. Зараз таких побоювань немає, всі розуміють — заплатить. Ба більше, конкуренція між страховими компаніями зараз полягає в тому, хто це зробить швидше та якісніше. Розрив між страхуванням в Україні й, наприклад, в Америці, пролягає зовсім не по лінії гарантії виплат. Він, зокрема, відчутний у рівні діджиталізації. У тому, наскільки продукти страхової компанії адаптовані до онлайн-сервісів, смартфонів та інтернету. Чи можуть вони бути частиною інших сервісів, приміром, бути інтегровані у банківський застосунок.
ЧОМУ СТРАХОВИХ АГЕНТІВ НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ
Хоча, якщо говорити про дискредитацію страхової галузі, то це геть не лише український феномен. Можливо, переглядаючи голлівудські фільми, ви не звертали уваги на такий факт: якщо у фільмі є герой-невдаха, якого покинула дружина, звільнили з роботи і люди не хочуть давати йому свою візитівку, це обов’язково буде страховий агент. Придивіться уважно — це голлівудське правило майже не знає винятків. Чому так відбувається? Адже багато в чому страхування — це «примусова» галузь. Візьмімо, приміром, медичну страховку — її потрібно обов’язково оплатити, незалежно від вашого бажання. У сприйнятті людей — це гроші за повітря. Їхнє мислення гранично ситуативне, воно реалізується в основному «тут і зараз». На їхню думку, вони платять сьогодні за те, що може з ними статися післязавтра, а може взагалі ніколи не статися.
СПРИЙНЯТТЯ РИЗИКУ ЗМІНЮЄТЬСЯ
Ми бачимо, що і в світі, і в Україні поступово змінюється сприйняття ризику як такого. Зараз люди вже не хочуть напружуватися, вони бажають жити комфортно, без ризиків і незручностей. Можна сказати, що це побічний ефект зростання добробуту й вимог. Будь-який випускник університету сьогодні вимагає заробітну плату більшу, ніж фахівець, який пропрацював у мене 20 років. Під впливом цього тренду страхова індустрія в усьому світі рухається у бік превенції. Що таке превенція? Раніше страхування захищало ваш гаманець — якщо з вами щось траплялося, страхова компанія компенсувала збитки. Зараз страхування зміщується більше в бік превенції, тобто в бік профілактики, недопущення або мінімізації ризику.
Молоде покоління готове платити за це гроші. Це, наприклад, чітко проявляється вже у сфері медичного страхування. Наші клієнти, яким зараз 25–30 років, не хочуть лікуватися тоді, коли вже захворіли. Перше, що вони роблять після того, як організація, де вони працюють, придбала їм поліс, — приходять до страхової компанії та запитують: коли буде чек-ап? І ми платимо за профілактику, за те, щоб людина виявила, що у неї щось не в порядку, не чекаючи прояву хвороби. Парадокс у тому, що цей тренд супроводжується зниженням вартості страховки. Бо якщо ти вкладаєш у превенцію, ти мінімізуєш ризик, і він дійсно стає дешевшим.
СПЕЦИФІКА СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Війна в Україні суттєво вплинула на сприйняття ризику та підходи до страхування. Наведу простий приклад. Від чого раніше наші клієнти страхували автівки? Від викрадення, від ДТП, від падіння льоду або гілок на дах тощо. Тобто існував конкретний перелік ризиків. Починаючи з середини 2022 року уявлення людей про те, що може загрожувати їхньому автомобілю, змінилося. Коли вони запитували, чи можна застрахувати авто, вони дедалі частіше мали на увазі падіння на нього уламків ракет і дронів. Тому у топ-5 компаній страхового ринку практично миттєво з’явився новий продукт — страхування автомобілів від військових ризиків. Потім почали з’являтися аналогічні страховки квартир і будинків.
Зараз ви можете легко застрахувати не тільки автомобіль, а й невеликий офіс вартістю до 10 мільйонів гривень, а також окремо віконне скло в будинках чи офісах. Але що стосується великих об’єктів, скажімо, виробничих, складських або торгово-офісних центрів, то тут все складніше. Без іноземного перестрахування задовольнити попит у цьому сегменті майже неможливо. Перестрахувальники не хочуть нести ризики у країні, що воює. Вони керуються тим самим принципом, про який ми говорили на самому початку. Ти можеш застрахувати будинок від пожежі, бо ти не знаєш, чи буде пожежа. Але в ситуації війни пожежа, можна сказати, вже почалася. Є, звичайно, поодинокі великі об’єкти, які нам вдалося перестрахувати. Ми залучили до партнерства великий британський страховий синдикат, але вартість страховки при цьому могла сягати 10% вартості об’єкта.
УНІКАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД
Війна — безумовно, не найкращий «тренажер», на якому хотілося б відточувати свою професійну майстерність. Проте наші партнери стверджують, що ми зараз в Україні отримуємо унікальний для світового страхового ринку досвід професійної оцінки, аналізу та регулювання військових ризиків. З іншого боку, ми й самі працюємо в умовах, які, можна сказати, наближені до бойових. Зі зрозумілих причин для нас великою проблемою стала нестача кадрів. Зокрема, ми гостро потребуємо андеррайтерів — фахівців, які займаються аналізом, оцінкою ризиків. Ми змушені були вийти за межі України й шукати фахівців у країнах Східної Європи. І, хай як дивно, ці люди залюбки погодилися з нами співпрацювати. Чому? Саме через унікальний досвід, який вони тут можуть отримати! А такий досвід у сучасному світі, на жаль, може стати дуже затребуваним. Щодалі більше, зважаючи на те, як розвивається ситуація.
ШІ ВИЯВИВСЯ НАЙКРАЩИМ ЛІКАРЕМ
Ще один виклик для страхового бізнесу — цифрові технології. Очікується, що штучний інтелект, який дозволяє краще оцінювати ризики на основі обробки великих масивів даних, дасть потужний поштовх розвитку страхової індустрії. Однак впровадження ШІ неминуче спричинить скорочення персоналу. Я можу навести як приклад один із наших підрозділів — медичний асистанс. Суть цієї послуги полягає в тому, що 50 тисяч осіб, які мають нашу медичну страховку, можуть зателефонувати й отримати якісну консультативну допомогу. Раніше її цілодобово надавали близько 120 лікарів, але тепер їхня кількість скоротилася до 40.
Два роки тому ми впровадили медичний AI — спеціальний блок у мобільному застосунку, який робить те саме, але без участі людини. Він ставить ті самі навідні запитання, які ставив лікар асистансу, й у 87% випадків видає достовірний попередній діагноз. Можна було б, звісно, обуритися: чому не у 100%? Та це лише в тому випадку, якщо не знати, що насправді участь людини в процесі діагностування знижувала достовірність на кілька пунктів. Тобто у ШІ це виходить і краще, і швидше, ніж у людини. Крім того, виявилося, що людям психологічно простіше ділитися якимись інтимними подробицями у застосунку, ніж робити coming out у прямому телефонному ефірі.
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ВІДНОВЛЮЄ СПРАВЕДЛИВІСТЬ
Ще один приклад — із практики автострахування. Як відомо, всі водії їздять по-різному і по-різному потрапляють у ДТП. Одні ганяють дорогами, проїжджають на червоне світло, можуть сідати за кермо напідпитку. Інші поводяться на дорозі цивілізовано, їздять за правилами, не перевищують швидкість. Та оскільки страховка у першої та другої групи коштувала однаково, то виходило, що хороші водії платять за поганих. Так відбувалося тому, що не було механізму, який би дозволяв проаналізувати та врахувати всі нюанси експлуатації автомобіля нашими клієнтами. Але тепер штучний інтелект робить це за допомогою телеметричного пристрою, встановленого в автівці. На підставі отриманих даних ми бачимо, як водій поводиться на дорозі. І тепер хороші водії платять менше, а погані — більше. Тож у цьому випадку ШІ — це ще й про справедливість.
ЯК ЗНАЙТИ ТОЧКУ ОПОРИ У СВІТІ ХАОСУ
Усі ми з тривогою спостерігаємо, як у країні та у світі зростають ризики й невизначеність. Тому важливо знайти певну стійкість — і в житті, і в бізнесі. Це видається парадоксальним, але, щоб зберігати стійкість, ти мусиш рухатися зі швидкістю змін цього світу та не плекати ілюзій, що конкретна й остаточна точка опори десь існує. Будь гнучким. «Зростай або помри», як сказав Тревіс Каланік, засновник Uber. Ти повинен зростати й змінюватися разом зі світом, бути готовим до будь-яких ризиків. Бо вони 100% будуть, і їхня кількість 100% надалі тільки збільшуватиметься.
Якщо й говорити про якусь опору, то рецепт буде класичним: найкраще шукати її у вічному — у мистецтві та культурі. Я, наприклад, колекціоную сучасний український живопис. Настільки захоплено, що, як полюбляють говорити колекціонери, вже не знаю, де в мене закінчуються стіни й починається підлога. Це, безумовно, дає якусь емоційну точку опори. Бо ти підживлюєшся енергією з вічного джерела, яке ніколи не вичерпається. Я знаю, що предмети мистецтва історично були гарною інвестицією та одним із найнадійніших способів збереження капіталу. Однак я ніколи не ставилася до колекціонування як до диверсифікації активів та інструменту страхування від ризиків.
ІНВЕСТИЦІЇ У СПОГАДИ, СПІЛКУВАННЯ ТА ЕМОЦІЇ
24 лютого 2022 року показало, що можуть траплятися ситуації, коли ти змушений залишити все — домівку, картини, меблі. Ти легко можеш втратити наймасштабніші й найдорожчі для тебе речі. Ось, приміром, у мене картина Ройтбурда займає пів стіни. Або Влади Ралко — такого ж розміру. Все це неможливо просто так взяти під пахву й кудись швидко вивезти. Хіба що одну невелику роботу Анатолія Криволапа, яка теж є в моїй колекції. Напевно, якби колекція дислокувалася у Швейцарії, Австрії чи на якомусь іншому острівці стабільності, її можна було би вважати формою інвестицій та диверсифікації активів. А у нас в Україні ця схема зовсім не працює. Майже всі твори я купувала в майстернях художників, під час безпосереднього спілкування з ними, тому кожна картина для мене невіддільна від вражень про особистість її автора. З кимось, приміром з Олександром Клименком, у нас склалися багаторічні дружні стосунки. Тому спогади про спілкування з приголомшливими людьми, емоційні переживання від почутого та побаченого — це головна інвестиція, яка безпосередньо не співвідноситься з ринковою вартістю картин у колекції.
НУМІЗМАТИЧНА МЕДИТАЦІЯ
Ще одна точка опори — це хобі, яке перейшло до мене, скажімо так, у спадок. Це рідкісне для дівчини захоплення — нумізматика. Так вийшло, що я колекціонер у третьому поколінні. Колекцію монет я успадкувала від батька, а він — від мого діда. Мій батько вважав, що колекцію ділити не можна — вона має залишатися цілісною й перейти до того, з ким вона буде «жити далі». Бо вона потребує постійного поповнення, догляду, живого інтересу та любові. Я була готова її поповнювати, інвестуючи в рідкісні екземпляри. Тому вона й дісталася мені. Нумізматичну колекцію потрібно добре знати й розуміти, адже вона завжди тісно пов’язана з історією. Треба постійно шукати нову інформацію, багато читати й аналізувати.
Це настільки цікаве заняття, що іноді навіть бізнес на його тлі здається дещо нудним. Можливо, ви знаєте, що монети оцінюються за часом, який вони провели в обігу. Є екземпляри у найрідкіснішому стані, який називається Uncirculated — це коли монети після карбування ніколи не потрапляли в обіг. Колекціонери ведуть справжнє полювання на них. Такі монети є і в моїй колекції. Деякими можна милуватися нескінченно. Приміром, монетами зі скарбів, на яких від часу, проведеного далеко від людських очей, утворилася специфічна, дуже гарна патина. Нумізматика — це не лише про азарт колекціонера, а й щось на зразок медитації, втеча від повсякденної метушні в якийсь інший вимір.
КРАСА ПРОТИ ХАОСУ
Колекцію збирали за музейним принципом — це коли ти рухаєшся за списком і збираєш за ним усе, що взагалі було випущено. Закрити всі позиції протягом життя одного покоління неможливо. Я ніколи не ставлю галочки навпроти закритих позицій у комп’ютерній програмі. Коли знаходжу наступний екземпляр, беру аркуш і роблю позначки там же, де їх робила рука мого батька і діда. Все це відтінок родової спадкоємності, острівець стабільності у мінливому світі. Що більше минає часу, то глибше колекція занурюється в історію, то сильніше зростає її цінність. І не лише матеріальна.
Хоча я знаю, що після повномасштабного вторгнення деякі чудові колекції були безповоротно втрачені, через що цінність тих, які вціліли, зросла. Зрештою я вирішила не ризикувати й організувала зберігання монет за кордоном. Взагалі, мені здається, людина, щоб протистояти руйнуванню й хаосу, має докладати певних творчих зусиль, які допомагають утримати красу у своєму житті. Я переконана, що саме краса врятує світ, хоча є й ті, хто покладає більше надії на любов. Гадаю, особливої суперечності тут немає, бо краса, власне, — це завжди прояв любові.
СТРАТЕГІЇ СТРАХУВАННЯ ТА СТРАТЕГІЇ ХЕДЖУВАННЯ
Якщо від точки опори повернутися до теми мінімізації ризиків, то я б порадила спершу їх ідентифікувати. Спочатку варто зрозуміти, які ризики існують у твоєму житті, а потім — підібрати необхідні інструменти. Страхування може бути одним із них. Там, де інструмент страхування не працює, можуть спрацювати стратегії хеджування. Можна інвестувати у високоприбуткові стартапи й водночас робити низькоприбуткові інвестиції в якісь дуже стабільні цінні папери, таким чином керуючи цим ризиком. Якщо висока ставка прибутковості спрацює, ти компенсуєш те, що недоотримав на інвестиціях із низькою ставкою. А якщо не спрацює, то ти збережеш гарантовану прибутковість цінних паперів. Можна планувати інвестиції не тільки з точки зору прибутковості, а з точки зору, наприклад, географії. Тобто інвестувати навіть не в різних країнах, а на різних континентах. У будь-якому випадку ризики варто хеджувати.
Якщо ви інвестуєте в нерухомість, не варто купувати квартири в одному будинку. Інвестуйте в різні типи активів: щось у цінні папери, щось у стартапи, щось у нерухомість, щось в інвестфонд. Однак якщо ми говоримо про ризики, пов’язані не з управлінням капіталами, а з нашим звичайним, повсякденним життям, то тут механізми страхування працюють дуже добре. Воно покриває всі ризики, які тільки можуть виникнути у людини. Можна зрозуміти, чому психологічно люди схильні вважати, що «смерть — це те, що трапляється з іншими». Однак управління ризиками, їх мінімізація у твоєму житті починається з усвідомлення того факту, що життя влаштоване таким чином, що від війни, потопу, пожежі, ДТП та інших неприємних несподіванок ніхто з людей не позбавлений автоматично. Тому страхування ризиків — одна з ознак усвідомленого та відповідального ставлення до власного життя.
ЧОГО НАС МОЖУТЬ НАВЧИТИ СТОЇКИ
Мені здається, для підприємця і для сучасної людини загалом сьогодні може бути дуже актуальною філософія стоїцизму. З одного боку, не варто зациклюватися на контролі — треба визнати, що геть не все у своєму житті ти здатний контролювати. З іншого боку, треба брати відповідальність за власне життя, бо дещо ти таки контролювати можеш. Ось на цьому й зосередься. У нас багато хто полюбляє розмірковувати про те, яка українська держава погана. Вона нас усіх мало підтримує — підприємців, пенсіонерів, жінок… Та сфокусуйся ж ти, нарешті, на іншому! Хоча б відповідно до «теорії малих справ» паркан пофарбуй. Лампочку в під’їзді вкрути. Зроби ремонт у квартирі, своє виробництво модернізуй. Просто роби те, що тобі під силу.
Нехай це будуть навіть найменші кроки, але це та активність, яку ти можеш контролювати. Мабуть, ще до знайомства зі стоїцизмом я винесла ці уроки зі своєї особистої історії. Мені ніхто не допомагав. Я була змушена брати відповідальність за себе, за своє життя, а тепер у мене в команді тисяча людей, добробут яких залежить від того, чи вдасться мені задумане, чи ні. Тому, як казала Мати Тереза, якщо хочеш зробити щось хороше для всього світу, то насамперед просто стався з любов’ю до своєї родини. Приблизно про те саме говорили й стоїки. Контролюй те, що ти можеш контролювати, — свої дії, цілі та цінності. А ось із тілом, майном, погодою, підступами ворогів, минулим, світовою економікою і, зрештою, смертю у тебе так не вийде. Тож просто відпусти те, на що не маєш впливу.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
