КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ: Одеська академія класичної музики
Тетяна Бурда, засновниця Invogue Fashion Group, вважає, що 80% її успіху в бізнесі — це музична освіта, яка дає їй можливість творчо мислити. Тетяна — президент Одеської Академії класичної музики, яка допомагає юним скрипалям і віолончелістам.
Разом із відомими музикантами Максимом Дедіковим та Віорикою Дедіковою-Курилів, вона запрошує в Україну викладачів світового рівня та сподівається, що Одеса стане помітною культурною точкою на карті Європи.
ПРО ЗАСНОВНИКІВ ОДЕСЬКОЇ АКАДЕМІЇ КЛАСИЧНОЇ МУЗИКИ
Засновники Одеської Академії класичної музики, Максим Дедіков і Віорика Дедікова-Курилів, познайомилися в Іспанії, де навчалися у Вищій школі музики імені королеви Софії. Обидва — музиканти першої величини.
У їхніх думках і бажаннях завжди було створення музичних проєктів на підтримку країни, в якій вони народилися. Тому вони прийняли рішення повернутися в Україну і заснували благодійний фонд Animato, з чого і почалася їхня діяльність вдома.
Я познайомилася з ними через кілька років, і була вражена, що люди з таким блискучим бекграундом повернулися в Україну для того, щоб присвятити себе розвитку класичної музики на батьківщині.
Максим — приголомшливий віолончеліст, мав честь грати для англійської та іспанської королівських родин, а 2012 року кафедра віолончелі Вищої школи музики імені королеви Софії дала йому звання найкращого віолончеліста року: нагороду йому вручала особисто королева Іспанії.
Віоріка з раннього дитинства вела активну концертну діяльність у супроводі провідних диригентів України та Європи, була учасницею всіх урядових культурних заходів. У 2006 році була нагороджена Національною премією «Жінка третього тисячоліття».
Під час навчання у Швейцарії виграла всі найвищі конкурси та найпрестижніші стипендії в країні. Була удостоєна честі грати на скрипці Філіус-Андреа Гварнері 1714 року в період з 2008 до 2012 роки. Викладач Віоріки — Захар Брон — зірка першої величини у скрипковому світі та педагог номер один.
ОДЕСА — СКРИПКОВА МЕККА?
Колись Одеса вважалася скрипковою Меккою, але відтоді багато чого змінилося. Тому повернення Максима і Віоріки — це диво.
Максим — соліст-музикант, викладає в консерваторії і є першою віолончеллю Національного одеського філармонійного оркестру. Віоріка — концертуюча скрипалька. У 2020 році обидва вони були удостоєні високого звання «Заслужений діяч мистецтв України». До того ж, вони заснували благодійний фонд Animato, який допомагає юним музикантам.
Я вважаю їхній вчинок подвигом: вони навчалися у провідних музикантів сучасності, щоб ділитися їхнім досвідом і знаннями з українськими обдаруваннями. Я зрозуміла, що якщо кому й допомагати, то насамперед — таким людям.
Спочатку в нас з’явилася думка відновити конкурс Давида Ойстраха. Але ми вирішили, що конкурси — це, звісно, добре, але це не дуже допомагає рости. Коли в музиканта вже є база, йому важливо знаходити безліч учителів, які дадуть йому різні погляди на його техніку виконання. У Європі є академії, які займаються не тільки п’ятирічною освітою, а й роблять короткі курси під керівництвом найкращих педагогів світу.
Тому ми вирішили перейняти європейський досвід і дати дітям можливість навчатися у видатних викладачів. У нас виникла колективна ідея — створити Академію класичної музики. Я — президент Академії, мої завдання: фінансування проєкту та адміністративна допомога в організації. Максим і Віоріка — засновники та куратори проєкту.
ПРО УСТРІЙ АКАДЕМІЇ
Ми проводимо дві Академії на рік, за півроку до курсу оголошуємо конкурс. Географія учасників Академії охоплює всю Україну, обов’язковою умовою участі є статус громадянина України.
Попередній відбір відбувається за відеозаписами, які прослуховують педагоги. Минулого року було обрано 12 дітей із 70-ти заявок: 6 скрипалів і 6 віолончелістів. Цього року відібрали 10 зі 120-ти — по 5 дітей для кожного інструменту.
Учні приїжджають до Одеси, ми покриваємо всі витрати, і протягом трьох днів вони навчаються у найкращих педагогів. На четвертий день ми організовуємо гала-концерт за участю викладачів, кураторів та активних учасників Академії.
Для учасників Академії, які проявили себе найяскравіше на думку педагогів Академії, підготовлені спеціальні призи у вигляді стипендій на міжнародні майстер-класи за кордоном.
Минулого року ми надали дві стипендії на майстер-класи Swiss International music Academy, цьогоріч — стипендія для участі в майстер-класах Tsinandali Festival Academy 2021. Це заслуга Віоріки та Максима: маючи контакти з найкращими академіями світу, вони домовляються про стипендії для дітей.
ПРО ТЕ, ЯК ПРОВЕСТИ АКАДЕМІЮ ОНЛАЙН
Минулого серпня нам довелося проводити Академію онлайн, тому що через закриті кордони зірки просто не змогли прилетіти. Ми опинилися заручниками ситуації, але завдяки нашій висококласній команді, ми в максимально короткі терміни підготували новий план дій.
Перебуваючи у себе вдома, обидва педагоги за допомогою телемосту проводили уроки для дітей, які з усієї України приїхали до Одеси заради майстер-класів Одеської Академії класичної музики. Ми поставили величезні екрани і провели заняття в режимі реального часу.
Наприкінці Академії ми провели концерт за участю юних музикантів, Віоріки та Максима. Я була вражена і натхненна рівнем концерту, особливо враховуючи, що не було зірок-викладачів. Далеко не від кожного концерту професіоналів отримуєш таке задоволення, як від виступу дітей, які репетирують по 6 годин на день і для яких ця Академія — подія номер один. Я розумію, чого їм це коштує, бо сама музикантка.
Ми хочемо, щоб у наступній Академії концерти проходили за повного залу, щоб в одеситів була можливість побачити цю унікальну подію. Ми плануємо проводити їх на найкращих майданчиках міста.
ПРО РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Що може Академія в тому форматі, в якому ми її задумали? Тільки збільшувати кількість майстер-класів: умовно не два курси на рік, а чотири. Звісно, хочеться розвивати культурне середовище. До нас часто спілкуються піаністи — у них таких проєктів немає. Але ми поки що вирішили зосередитися на струнниках.
Коли ми створювали Академію, ми довго думали й обговорювали: «Ну, добре, ми будемо навчати цих дітей, будемо відправляти їх до найкращих педагогів. Ну, заберуть ці найкращі педагоги наших дітей з України. І що ми отримаємо в підсумку?».
З іншого боку, навіть якщо ми допоможемо європейській культурі — чудово. Головне, що ми допоможемо нашим дітям рости й розвиватися. Нехай вони стануть зірками світового рівня, але всі знатимуть, що вони з України. Взяти, наприклад, Ойстраха: він майже все свідоме життя провів у Москві, але його вважали одеським скрипалем.
ПРО МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕЇЗДУ В ЄВРОПУ
Я не думаю, що Дедікови поїдуть з України: вони вже настільки тут укорінилися, що не хочуть думати ні про що інше. Їхня вірність ідеї заслуговує на захоплення.
ПРО ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА
Мені здається, що «горлечко» розвитку культури з часом стає дедалі вужчим. Тому що в людей загалом змінюється мислення, і тільки високоосвічені люди розуміють, що сила в креативності, а вона неможлива без розвитку в мистецтві.
Світ має зрозуміти, що технології це добре, але вони можуть не все. Робот не напише музику, яка торкнеться всіх ваших тонких струн. У робота немає почуттів, а це те, без чого мистецтво не існує.
Не буває художника без пристрастей, без втрат, без горя. Йому потрібно це все пережити, щоб він міг це передати. І коли ти бачиш, як музикант викладається на сцені, ти відчуваєш його емоції. Цього не зможе дати жоден AI.
ОДЕСА ЯК КУЛЬТУРНА ЄВРОПЕЙСЬКА СТОЛИЦЯ
Одеса — це, як мінімум, друга після Києва культурна столиця України. Шанс повернути Одесі титул культурної столиці Європи однозначно є. Є історія, якій потрібен свій Ренесанс. У людей є інтерес, досить подивитися, які зали збираються на концерти класичної музики.
На хороші концерти неможливо купити квитки. Інша справа, що це, як і раніше, дуже малобюджетна сфера. Як кажуть: «Що таке лакшері сьогодні? Це особисте спілкування. Все інше переходить у Zoom». Думаю, те ж саме буде з класичною музикою: нас дедалі більше і більше поглинатимуть технології. Але ті люди, які розуміють цінність культури, залишаться з нами.
ПРО ОСОБИСТИЙ ДОСВІД У МУЗИЦІ
Мій досвід музичної освіти в дитинстві, на жаль, був не дуже позитивним. І я свого часу для себе вирішила: мої діти отримають музичну освіту лише тоді, коли самі цього захочуть. Якщо в людини є талант — вона може почати грати і в двадцять. Неправильно вбивати це бажання в п’ять років, як це сталося зі мною. Адже жодна школа не додає бажання вчитися — і музична не є винятком.
Щоб стати музикантом, потрібні величезні енергетичні ресурси: щонайменше 5–6 годин репетицій щодня. Для дітей це дуже важко. Дуже мало учнів, в очах яких справді палає вогонь, і які не бачать для себе іншого шляху, крім музики. Саме такі таланти ми шукаємо. Бо класичні концерти сучасним дітям часто здаються нудними.
У залі рідко побачиш молоді обличчя. Найчастіше на концерти ходить аудиторія 40+, бо саме в цьому віці приходить усвідомлення — і з ним здатність отримувати справжню насолоду від класичної музики. Звісно, найкраще вбирати це змалку, але я проти примусу.
Я не поведу дитину на концерт, якщо їй це нецікаво. Вона має дозріти до цього сама. А все, що ми можемо зробити, — це надихати власним прикладом: ходити на концерти, слухати музику вдома, обговорювати її в родині. Мені здається, це лишає слід — і з часом дитина сама зацікавиться, і музика природно увійде в її життя.
Розмовляла Жанна Крючкова
