Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Liberal Arts
10 хв. на читання

КОНТЕНТ ДЛЯ ДОРОСЛИХ: реалії легалізації в Україні

КОНТЕНТ ДЛЯ ДОРОСЛИХ: реалії легалізації в Україні
Поділитись матеріалом
Джерело фото: dreamstime.com

 

Як і будь-яка індустрія, порнобізнес має свої тренди й перспективи, своїх вигодонабувачів та аутсайдерів. Нещодавно внесений до Верховної Ради законопроєкт про легалізацію порнографії привернув велику увагу до цієї теми. Очікується, що він здатний дати держбюджету майже 10 млрд доларів. Але при детальному розгляді все виявляється не таким простим і однозначним. Чи лише грішми вимірюється ефект майбутнього українського порноренесансу? Спробуємо розібратися.

 

ДІТЕЙ І ТВАРИН ТАКИ ПОЖАЛІЛИ…

 

На сьогоднішній день ввозити у нашу країну, виготовляти, зберігати, розповсюджувати порноматеріали та займатися їх збутом заборонено. Існує також стаття про «створення чи утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти», під яку підпадають не лише порностудії, а й будинки розпусти.

Цю норму, до речі, у проєкті закону теж пропонується усунути. Тобто виникає дивна ситуація. Коли утримання притону декриміналізоване, а проституція ні.

За порушення заборони на порнографію в Україні вас у кращому разі оштрафують, а в найгіршому — дадуть від 3 до 7 років. Що ж пропонують народні депутати? Вони вважають, що слід узаконити все, що роблять повнолітні за згодою, а заборонити лише «екстремальне» порно, наприклад дитяче.

Таким чином, Україна потрапляє до компанії тих країн, де порнографія дозволена ще з початку 1970-х років, — Данія, Норвегія та Швеція. А також тих, де заборона на порнографію юридично зберігається, проте насправді не застосовується, — Австрія, Німеччина, Нідерланди, США та Франція.

На порно закон заплющує очі, якщо не порушуються деякі табу: порнографія за участю дітей та тварин, некрофілія та насильницький примус заборонені. Щоправда, до таких заборон цивілізовані європейці додумалися не одразу.

Зокрема, у Нідерландах порносцени за участю різних звірят стали незаконними лише з 2008 року. У Данії секс із тваринами заборонили у 2015 році, а з дітьми ще у 80-х.

У більшості країн, де ставлення до порнографії є ​​толерантним, виходять із того, що тіло дорослої людини — це її власність і вона має право розпоряджатися нею як завгодно. Це наслідок ліберальної ідеології, для якої непохитність права і свободи є священною.

Інша річ, що така ідеологія у своїй вимозі безмежної свободи для людини може доходити до абсурду, заперечуючи не лише моральні, а й навіть соціальні та біологічні закони.

 

ПОРНОЛІБЕРАЛІЗМ: ІДЕОЛОГІЧНИЙ ПАРАДОКС

 

1988 року закон американського штату Каліфорнія обґрунтував легалізацію порно конституційною поправкою про свободу слова. «Хитрість» полягає в тому, що платний секс, тобто проституція, заборонений законом — тут усе логічно! Але що станеться, якщо ви увімкнете камеру? Правильно, ви реалізуєте своє право на свободу слова та самовираження.

У результаті в долині Сан-Фернандо виникла промисловість, у якій задіяно понад 20 000 людей. Це приблизно довоєнна чисельність персоналу українського промислового гіганта «АрселорМіттал Кривий Ріг», колишнього заводу «Криворіжсталь». Чи може Україна брати у цьому приклад із Америки? Ймовірно, але тут виникає низка питань.

Порноіндустрія народилася в США у рамках ліберальної ідеології, а лібералізм — це дуже широке поняття. Воно включає віротерпимість, гарантії індивідуальних свобод, у тому числі свободи слова, переміщення та самовираження будь-якою мовою — все це воююча українська держава об’єктивно не може забезпечити. А з верховенством права, судової системи та інституту приватної власності у нас і до війни було не все гаразд.

Виходить, із усіх свобод, які є невід’ємними атрибутами лібералізму, українським депутатам найближчою виявилася свобода самовираження у порносценах. Дуже вже якимось виборчим щодо ліберальних цінностей виявляється цей порнолібералізм.

 

ЖОРСТОКІ ЗАКОНИ АМЕРИКАНСЬКОГО «ПОРНОРАЮ»

 

Копіюючи країни Заходу, не забуватимемо про нюанси, які теж не завадило б скопіювати. Бо американське суспільство хоч і мириться із існуванням порнографії (з ідеологічних причин), хоч і заробляє на ній (із причин суто економічних), але й захищається від неї всіма можливими способами.

Імпорт порноматеріалів у країну переслідується практично так само, як імпорт наркотиків. У США нове порновідео виробляється кожні 39 хвилин, 35% всіх завантажень і 30% всього трафіку в Мережі мають відношення до порно.

Кожну секунду на планеті Земля користувачі витрачають 3000 доларів на придбання порно, 28 258 людей вмикають порнофільм. Проте все, що виробляється у США, досить жорстко регулюється. Такі ж справи з Чехією та Угорщиною — країнами маленькими, проте такими, що змогли посісти в порноіндустрії почесні місця відразу за США та Японією.

Всередині Америки найсуворішим чином заборонено комерційне та рекламне розсилання порноматеріалів, перевезення їх зі штату в штат, їх імпорт та експорт. За цим законом досі сидить у в’язниці Рубін Стерман, власник порноімперії, яка забезпечувала порноматеріалами 52 американські штати та ще 45 країн світу.

Усі свої чималі гроші Стерман ховав у швейцарських банках, але, незважаючи на них і команду першокласних адвокатів, порнобарон отримав 4 роки в’язниці за несплату податків. Потрібно розуміти, що декриміналізація не означає зникнення криміналу у порнобізнесі.

Чи готові українські суди та правоохоронці так само боротися за українські гроші, інтереси держави та стояти на варті суспільної моральності, як американські?

 

ЧОГО НАС ВЧИТЬ ЛАРРІ ФЛІНТ

 

При всьому американському лібералізмі Верховний Суд США у 1957 та 1973 роках дійшов висновку, що свобода слова не означає свободу поширення непристойностей. Ці постанови прийнято. Хоча 1969 року він визнав заборону особистого володіння порнографією неконституційною. Про цей процес у своїй стрічці «Народ проти Ларрі Флінта» чудово розповів режисер Мілош Форман.

Ларрі Флінт, власник порнографічного журналу «Хастлер», заявив пресі, що американці мають радіти рішенню Верховного Суду: «Якщо перша поправка захистить такий мішок із лайном, як я, то вона захистить і вас. Бо я найгірший». Зверніть увагу, як було сприйнято вердикт суду американським суспільством, журналістами та самим Флінтом — ні, не як торжество розпусти та вседозволеності, а як торжество судової системи та свободи над безправ’ям.

Припустимо, після декриміналізації порнографії система зможе забезпечити свободу самовираження якомусь вітчизняному «Флінту». Проте навряд чи це буде показником того, що українська судово-правова система зазнала настільки якісних змін, що тепер може гарантувати права та свободи всім українським громадянам.

 

НЕ ВСЕ ВИРІШУЮТЬ ГРОШІ

 

Статистика, пов’язана з порноіндустрією, дає дуже цікаве уявлення про ментальні особливості того чи іншого народу. У цьому сенсі США можна вважати досить цнотливою країною. Будучи порновиробником номер один у світі, за споживанням порнографії вони посідають лише 4-е місце, поступаючись пальмою першості Китаю, Південній Кореї та Японії.

Невже інстинкт самозбереження нації все-таки виявився сильнішим за спрагу наживи? Давайте замислимося, чому в країні з населенням приблизно 335 млн осіб стабільний споживчий ринок порноматеріалів оцінюється лише в 10 мільйонів осіб. Інша справа — порно в інтернеті, де кількість контактів підрахувати складно, й індустрія поводиться досить агресивно та нахабно.

У будь-якому разі порнобізнес у США більше заробляє сьогодні на експорті, ніж у країні. Звідси питання: чи справді Україна зароблятиме на легалізації порнографії, чи порнороби планують заробляти на самих українцях?

Частка Росії, наприклад, у світовому порновиробництві вкрай невелика. Проте за кількістю громадян, котрі знімаються в порно, росіяни посідають друге місце у світі після США. А далі всі охочі можуть поміркувати на тему, чи існує залежність між політикою, економікою та станом моральності?

 

ГРОШІ, ЯК І РАНІШЕ, ПАХНУТЬ

 

Це тільки теоретично бюджет країни після декриміналізації порнобізнесу отримає доступ до «великих і чистих» грошей. Насправді, ймовірно, все буде виглядати зовсім інакше. Експерти стверджують, що доходи від порноіндустрії перевищують доходи таких компаній, як Microsoft, Google, Amazon, eBay, Yahoo, Apple та Netflix. Але є одна суттєва проблема. Називаючи цифру 97 млрд доларів на рік, експерти визнають, що ніхто з них не знає, скільки приносить порнобізнес насправді.

Світова порноімперія MindGeek офіційно декларує річний дохід близько півмільярда доларів. Однак, враховуючи, що ця корпорація практично монопольно отримує прибуток від порнографії, яка є в інтернеті, експерти вважають, що цифри занижені в рази. Тому розраховувати, що в Україні порнобізнес ні з того ні з сього почне платити податки, не доводиться.

Навіть легальний статус американського порно не вивів цю індустрію із сірої зони. Вона, як і раніше, залишається напівкримінальною і постійно балансує на межі законності та ухилення від сплати податків. Останнє, як відомо, вважається у США найтяжчим злочином.

Гроші, що крутяться у порноіндустрії, величезні, але громадянами та державою вони все одно традиційно сприймаються як «брудні».

Тиск на порнобізнес не лише не слабшає, а й посилюється. Нещодавно батько-засновник порноімперії MindGeek Фабіан Тільман після цілої серії судових позовів був оштрафований на 5 млн доларів і змушений був продати компанію. Взагалі, історія MindGeek дуже красномовно говорить нам про те, в якому напрямку розвивається світова порноіндустрія.

 

ФАБІАН ТІЛЬМАН: ПОРНОТАТО ТА ЙОГО ПОРНОІМПЕРІЯ

 

Завдяки цифровим технологіям аудиторія порно зростає колосальними темпами. Та оскільки 9 із 10 споживачів віддають перевагу безкоштовній продукції, доходи платного порноконтенту за останні 15 років скоротилися наполовину. Крім того, продовжує посилюватись і тренд на reality — за останній рік кількість роликів «домашнього відео» зросла вдвічі.

Куди все рухається, ще у 90-ті роки зрозумів Фабіан Тільман. Стартовий капітал він заробив на розробці NATS — програми, за допомогою якої у мережевій секс-індустрії і не тільки досі аналізують активність відвідувачів на сайтах. Далі Тільман у промислових масштабах почав скуповувати за безцінь платні порносайти, які розорялися, програючи битву безплатному стрімінгу, та об’єднав їх у єдину мережу.

У 2010 році він придбав дві компанії, Mansef та Interhub, які володіли порностудією Brazzers та платформою Pornhub, потім додав до них культовий playboy.com. І тут при масштабуванні бізнесу з’ясувалась неприємна річ — з часів римського імператора Веспасіана гроші, як і раніше, пахнуть, хто б не стверджував протилежне.

Інвестори та банкіри тікали від токсичного Тільмана ніби чорт від ладану.

Врешті його затягали по судах, і в 2013 році він продав свою частку Девіду Тасілло і Ферасу Антуну, Brazzers, які на той час уже володіли найбільшою мережею інтернет-казино.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ПОРНОБІЗНЕС ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТОКСИЧНИМ

 

Так народилася MindGeek — величезна транснаціональна IT-корпорація, зареєстрована в Люксембурзі, зі штаб-квартирою в Монреалі, офісами в Дубліні, Лондоні, Гамбурзі, Бухаресті, Майамі, Лос-Анджелесі та інших містах. Але на цьому пригоди порнобаронів не закінчилися.

Виробляючи, розповсюджуючи та монетизуючи безкоштовний порноконтент, MindGeek працює з колосальними обсягами bigdata, по суті, як світовий монополіст. Вig data дозволяє створювати тунелі порнореальності та формувати для споживачів «безпрограшні» пропозиції.

Лише Pornhub з його 42 млрд відвідувань на рік цілком може конкурувати з такими монстрами, як Facebook, яким щомісяця користуються 1,8 млрд людей. Проте тут знову виникає проблема. Маніпулювати людьми та впливати на масову свідомість можна, а ось що продавати порнофанатам? Адже Фабіан Тільман — не Марк Цукерберг, а Девід Тасілло — не Білл Гейтс.

Так, звісно, секс — унікальний товар, він не лише чудово продається, а й сам чудово продає. Але що б не робили порнобізнесмени, для світової еліти, господарів світових грошей та брендів, вони все одно є токсичними, напівкримінальними та нерукостислими. Навіть легалізація та виграний Ларрі Флінтом судовий процес не може цього змінити.

 

ПОРНОМАРКЕТІНГ: ВИГІДНО, АЛЕ ПОКИ ЩЕ СОРОМНО

 

Статистика PornHub каже, що серед брендів лідерами у порнопошуковиках є Calvin Klein, Converse та Nike. Не дуже зрозуміло, чому саме вони, але поки що бренди такого рівня соромляться розміщувати пряму рекламу на порносайтах. Хоча цю стіну затято намагається пробити репер Каньє Вест.

Ні, рекламу Nike та Adidas, з якими він співпрацював, ви ніколи не побачите на порносайтах. Та себе і свої модні колекції Каньє всіляко промоутує за допомогою порнографії. На церемонії Pornhub Awards десятки порнозірок опинилися з голови до ног одягненими в речі його бренду.

У той же час Каньє за кожної нагоди підкреслює, що він християнин, хоча це не заважає йому рекламувати улюблені порнофільми і заявляти, що релігія «націлена на поділ та засудження людей, а не на зближення та взаєморозуміння».

У принципі, з культовим репером важко не погодитись: ніщо так не зближує двох людей, як зняте та викладене на Pornhub відео, де вони займаються сексом. Більше того, через це відео між собою виявляються пов’язаними мільйони користувачів!

 

НОВА «РЕЛІГІЯ СПОЖИВАННЯ»?

 

Нагадаємо, що слово «релігія» походить від латинського religare (пов’язувати). Поки що людям не байдуже, у кого і як купувати, а брендам — через кого і як продавати. Але, по суті, через інсталяцію порно в масову культуру та споживання йде тестування альтернативи традиційним цінностям, новій «споживчій релігії», яка може стати ідеологічним фундаментом для нової економіки цифрового світу. У цьому сенсі Каньє Веста можна вважати своєрідною пробою пера.

Заради справедливості, слід зазначити, що в 90-х порнографія була однією з головних рушійних сил розвитку IT-індустрії. Порно причетне до таких технологій, як софт онлайн-платежів, відеочати, веб-камери, месенджери, які виросли з приватних чатів, кабельне телебачення і навіть модем.

Але скільки б Каньє Вест не називав сам себе візіонером рівня Стіва Джобса, різниця між Pornhub і Apple більшості людей на планеті занадто очевидна. Тому фінансовий світ, транснаціональні корпорації та лідери держав не поспішають сидіти з такими «джобсами» за одним столом — надто токсичні гроші, надто багато порушень закону та соціально неприйнятного контенту.

 

ПОРНОБІЗНЕС НАМАГАЮТЬСЯ ЗРОБИТИ «ЕТИЧНИМ»?

 

Навесні 2023 року MindGeek разом із усіма її інтернет-ресурсами купив канадський інвестиційний фонд Ethical Capital Partners (ECP), який займається так званим «етичним інвестуванням». Продажу порноімперії передувало розкриття Financial Times її таємних бенефіціарів, якими виявилися зовсім не «брати». А також серія гучних скандалів, пов’язаних із поширенням дитячого порно та насильством над дітьми.

Дійшло до того, що платіжні системи Mastercard та Visa заборонили використовувати свої картки для платежів на PornHub. Не дуже зрозуміло, як взагалі може бути «етичною» інвестиція в порно, але схоже, що власникам MindGeek зробили «пропозицію, від якої неможливо відмовитись».

Пов’язана вона, мабуть, не так з етикою, як із боротьбою за ринок дипфейк-технологій, де безумовне лідерство належить порно-індустрії. Тільки подумайте, скільки користувачів із задоволенням займеться віртуальним сексом зі своїм улюбленим актором або навіть «покарає» таким чином нелюбого політика! А які надхмарні перспективи монетизації цих технологій відкриваються!

Діпфейки Тома Круза та Ді Капріо вже знімаються в рекламі, а Вілла Сміта – у музичних кліпах. І це лише початок. Кіно вже експериментує з міксом реальності і дипфейка: за допомогою цієї технології штучно, а головне, непомітно для глядачів омолоджували Дауні-молодшого в «Месниках» і Марка Хемілла в «Мандалорці».

А ви відмовилися б від вічної молодості, хай навіть віртуальної?

 

ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ НЕ ВИРІШИТЬ ВСІХ ПРОБЛЕМ

 

У будь-якому разі в недалекому майбутньому технології можуть до невпізнання змінити порноіндустрію, назавжди позбавивши її реальних, живих акторів, а віртуальна реальність замінить звичний контекст. Можливо, зниженню рівня секс-експлуатації людей можна було б і порадіти.

Однак у британському університеті Ньюкасла вважають, що віртуальна реальність, перетворюючи користувача з відстороненого спостерігача на головну дійову особу, негативно відбивається на відносинах між людьми. Тому дискусія про те, шкідлива чи ні порнографія, зважаючи на все, тільки набирає обертів.

За статистикою, 88% порно пов’язано зі сценами насильства. Але при цьому вчені не можуть знайти кореляцію між зростанням насильства на екрані та в житті. Єдине, що вдалося встановити достовірно: для чоловіків, які загалом схильні до насильства, перегляд порнографії може стати додатковим стимулом для прояву насильства у житті.

Дослідження Копенгагенського та Каліфорнійського університетів показують, що перегляд порно посилює асоціальність людей, які не здатні до нормального міжособистісного діалогу.

 

ПОРНО ВПЛИВАЄ НА МОЗОК І РУЙНУЄ СІМ’Ї

 

У берлінському Інституті Макса Планка у тих, хто дивився багато порнофільмів, виявили зменшення стріатуму — смугастого тіла мозку, відповідального за роботу системи винагороди. Ще 1989 року Дуглас Кенрік попереджав у своєму дослідженні, що перегляд порно знижує у чоловіків інтерес до партнерок.

У 2006–2014 роках науковці зі США виявили, що для американців-порнофілів ймовірність розлучення збільшується у 2 рази. Перегляд порно провокує статеву розбещеність, що в 7 разів збільшує ймовірність випадкового сексу. Людині, яка «присіла» на порнографію, взагалі потрібен дедалі більше «жорсткий» матеріал, щоб збудитися. Це легко пояснюється залежністю від порно, яку виявили у Кембриджському університеті.

Ця залежність виявилася дуже болісною. Вона розвивається на кшталт наркотичної, оскільки впливає на мозок схожим чином. Проблема з цими дослідженнями лише одна — існує безліч робіт, які доводять протилежне. Тому основне питання про вплив порнографії на людину та суспільство звучить так: як дізнатися, чи це порнографія робить людину «зіпсованою», чи на неї підсідають ті, у кого вже й так було «не все гаразд»?

Та навіть якщо справедлива друга думка, навряд чи це сприятиме зниженню насильства й безумства у суспільстві. Особливо це стосується України, де, за даними ВООЗ, за останній рік 9,6 млн можуть мати проблеми із психічним здоров’ям. Із них 3,9 млн — страждати на розлади середнього чи тяжкого ступеню.

Дуже сумнівно, що залучення цих людей до порнографії зробить наше суспільство безпечнішим, здоровішим та стабільнішим.

 

XXX

 

Ми свідомо уникали у цій статті зайвого моралізування та морально-релігійної оцінки феномену порнографії, який відомий різним культурам з незапам’ятних часів.

Насамкінець хочемо лише нагадати про те, що людство завжди, незалежно від релігійних систем, розуміло про статеву пристрасть головне — у сфері Ероса прихована енергія, трансформуюча потужність якої перевершує ядерну. Адже навіть ядерна може служити людям як мирний атом, а може знищувати народи та міста.

Невипадково сфера статі дуже тісно пов’язана з найдієвішою магією. Спотворене використання цієї енергії «не за призначенням» представлялося передуючим природним катастрофам і соціальним катаклізмам. Нагадаємо, що Всесвітній потоп стався після того, як «будь-яка плоть сплюндрувала шлях свій на землі».

Звичайно, можна вважати цей біблійний міф і 250 таких самих міфів, розкиданих від Австралії до Сибіру та від Південної Америки до Китаю, неісторичними. Важливо інше — у глибинних пластах свідомості людства тисячоліттями такий зв’язок існує. І у зв’язку з цим порнографія може бути тим каталізатором, який, без сумніву, хаотизує, руйнує структури соціального космосу.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: