Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Liberal Arts
5 хв. на читання

ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий (Частина I)

ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий (Частина I)
Поділитись матеріалом
Григорій Квітка-Основ’яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Іван Котляревський

 

Історія українського театру та української драматургії — явище порівняно молоде з огляду на успіхи давньогрецького драматичного мистецтва чи театральне життя шекспірівської епохи. Вона налічує трохи більше 200 років і бере свій початок із постановки п’єси «Наталка Полтавка» авторства Івана Петровича Котляревського у 1819 році.

Наступні два століття подарували українській культурі багато талановитих імен драматургів і театральних діячів, але висоту гір визначають за вершинами, а тому ми поговоримо про найвидатніших драматургів України.

 

#1 ІВАН ПЕТРОВИЧ КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769–1838)

 

ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий (Частина I)Життя Котляревського від народження і до смерті пов’язане з містом Полтава. Кожен, хто хоч раз відвідував це гарне місто, обов’язково прогулювався до Білої альтанки і опинявся за два кроки від невеликого скромного будиночка під дерев’яним дахом, який раніше був садибою, а тепер є музеєм великого українського поета та драматурга, родоначальника української літературної мови Івана Петровича Котляревського.

Автор безсмертної поеми «Енеїда» (1798) народився у Полтаві в родині чиновника міського магістрату Петра Котляревського та дочки козака з Решетилівки Параскеви Жуковської. З 1780 до 1789 року Котляревський навчався у Полтавській духовній семінарії, а після її закінчення був чиновником. З 1793 по 1796 рік заробляв на життя, навчаючи дітей місцевих поміщиків.

В 1796 Іван Петрович починає військову службу в Північному драгунському полку. За дванадцятирічний термін зробив блискучу кар’єру військового. Брав участь у Російсько-турецькій війні 1806–1812 років, і за військову звитягу був нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня. 1808 року Котляревський вийшов у відставку і написав про події війни книгу «Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року».

У 1816–1821 роках він є директором Полтавського Вільного театру і створює драматургічний шедевр — п’єсу «Наталка Полтавка». 1819 року відбувається перша постановка твору.

Новаторство автора відзначають критики та глядачі. Котляревський успішно використовує влучні драматургічні прийоми, як-от:

— незначна кількість дійових осіб;

— побутовий конфлікт, зрозумілий пересічному обивателю;

— динамічний розвиток сюжету;

— упорядкована композиція п’єси;

— гармонійне застосування народних пісень;

— унікальний гумор;

— продумані та чіткі ідеї;

— ефектно створені образи героїв, що запам’ятовуються.

Все це вже двісті років дозволяє «Наталці Полтавці» не сходити з підмостків театрів, демонструючи її «вічну сучасність». А Івану Котляревському його п’єса справедливо визначає перше місце у рейтингу українських драматургів.

 

#2 ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО (1778–1843)

 

ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий (Частина I)

Григорій Квітка народився у дворянській родині в селі Основа (нині це вже м. Харків) та за назвою місця народження взяв собі літературний псевдонім Основ’яненко.

Родоначальник нової української прози та української комедії майже з народження був сліпим, і, незважаючи на те що лікарі нічим допомогти не могли, у 6 років до маленького Григорія зір повернувся сам собою. Було це дивом чи ні — історія замовчує, але факт залишається фактом, і, можливо, через раптове прозріння Григорій Квітка став послушником Курязького монастиря. Однак ченця з нього не вийшло, оскільки фізичні навантаження, робота з кіньми та в полі виявилися йому не до снаги, і хлопець покинув монастир.

1812 року в Харкові відкрився театр, і Квітка-Основ’яненко стає не лише актором та провідним драматургом театру, а й його керівником. За редакцією письменника виходить перший харківський журнал — «Український вісник».

До літературної діяльності Квітка-Основ’яненко звернувся у порівняно зрілому віці. 1827 року він створив першу комедію «Приїжджий зі столиці, або Суматоха в повітовому місті», яку літературознавці вважають п’єсою-попередницею «Ревізора» Гоголя.

Перший цикл п’єс був створений письменником російською мовою: «Дворянские выборы» и «Шельменко», та основну літературну славу Квітці-Основ’яненку принесли твори, написані українською мовою: «Конотопська відьма», «Маруся», «Сердешна Оксана» та інші.

Вершиною драматургічної творчості автора є комедія «Сватання на Гончарівці», яка досі продовжує бути затребуваною театральними режисерами та популярною на українській сцені.

Григорія Квітку-Основ’яненка вважають «батьком української прози», його твори першими були перекладені багатьма європейськими мовами. В 1854 повість «Сердешна Оксана» опублікували в Парижі французькою мовою. Творчість Квітки-Основ’яненка стала першою представляти українську літературу на європейському континенті та вплинула на українських авторів наступних поколінь.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

#3 МАРКО ЛУКИЧ КРОПИВНИЦЬКИЙ (1840–1910)

 

ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий (Частина I)

«Український Шекспір» народився 1840 року в селі Бежбайраки Кіровоградської області, обласний центр якої з 2016 року носить ім’я — Кропивницький.

Автор понад 40 п’єс, відомий актор, громадський діяч, театральний організатор та режисер — Марко Кропивницький мав за батьківською лінією високе походження. Освіти у зв’язку з різними життєвими обставинами не здобув. У мистецтво прийшов після відвідин Київського театру, коли у пориві творчої наснаги написав свою першу п’єсу «Микита Старостенко, або Не зчуєшся, як лихо спобіжить», яку згодом переробив, і вона була поставлена ​​в театрі під назвою: «Дай серцю волю, заведе в неволю».

З 1871 був професійним актором, і його здатність за один вечір виступати в двох або трьох ролях вражала глядачів. За це він отримав прізвисько Перевертень. Кропивницький створив на сцені понад 500 образів, втілюючи різних персонажів: від Отелло до Тараса Бульби.

Довгі роки множив славу свого театру як керівник трупи, режисер, драматург та актор. Популярність його театральної трупи була така велика, що в Одесі на їхню виставу перепродавали куплені заздалегідь квитки вп’ятеро дорожче. Їх називали «трупою корифеїв», а Кропивницького у пресі за акторський талант прозвали «українським Мольєром».

Кропивницький був людиною могутньої статури і мав успіх у жінок.

Цікавим фактом біографії драматурга є його проблема з проголошенням промов, він виступав, маючи при собі шпаргалку, а якщо забував про неї, то читав вірш.

Наприкінці життя Кропивницький захопився філософією Шопенгауера і стверджував, ніби людство поступово набуває звірячої подоби.

Помер великий драматург і актор хай і не на самій сцені, як Мольєр, але дуже «театрально» — повертаючись із гастролей, поїздом на території Херсонської області, від крововиливу в мозок.

Похований Марко Кропивницький у Харкові.

Місце Кропивницького в пантеоні великих українських драматургів міцне та вагоме. Якщо Котляревський та Квітка-Основ’яненко стояли біля витоків української драматургії, то Кропивницький уславився не лише як продовжувач їхніх драматургічних традицій, а й створив з нуля українську театральну сцену, став родоначальником та корифеєм українського театру.

 

#4 ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845–1907)

 

ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий (Частина I)

Справжнє ім’я драматурга Іван Карпович Тобілевич, а відомий усім псевдонім поєднав у собі ім’я батька та прізвище улюбленого книжкового героя Гната Карого — персонажа драми Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля».

Карпенко-Карий народився 1845 року в селі Арсенівка на Херсонщині. Сім’я була обмежена в коштах, а тому, закінчивши Бобринське училище, майбутній письменник з 14-річного віку змушений був працювати на різних посадах: від писаря в канцелярії до секретаря суду.

У 1865 році переїжджає до міста Єлисаветград (нині Кропивницький) і продовжує кар’єру як чиновник поліцейського управління. В цей час у місті починає збиратися театральний гурток, і Карпенко-Карий активно включається у його роботу як актор. Надалі його доля буде пов’язана з «трупою корифеїв» Кропивницького, і все життя Карпенко-Карий гратиме у виставах.

Починаючи з 1884 року і до самої смерті в Берліні 1907 року Іван Карпович створює 18 п’єс українською мовою, які становлять його драматургічну спадщину. Багато з цих драм написано в жанрі комедії і досі вважаються вершинами української комедіографії. А п’єси «Сто тисяч», «Хазяїн» і «Мартін Боруля» поповнили скарбницю світової драматургії та продовжують своє безсмертне життя на театральних підмостках.

Іван Франко так оцінив Карпенка-Карого: «Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література». І це правда.

 

Читати частину ІІ

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: