Борис Бурда
Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»

Сильні почуття ніколи не бувають марними: їхній шлюб вийшов досить багатостраждальним, але, в принципі, щасливим: не посваришся по-справжньому — не зможеш по-справжньому помиритися, а це так приємно! Мексиканські пристрасті не перебільшені, не фальшиві, не шкідливі самі по собі — це просто інша традиція, не така, як наша, проте цілком має право на існування

Німецький курорт Нідерзельтерс був популярний ще у римлян — можливо, його назва походить від латинських слів «вода, що стрибає». Ще у XVI столітті він набув міжнародної популярності. А 1775 року шведський мінералог Торберн Бергман навчився штучно отримувати те, що зробило курорт настільки привабливим. Що ж він отримав?

Навіть замолоду він не був бабієм та насміхався з друзів, які захоплювалися жінками. Невинності його позбавила Гала. Після чого він написав на шести сторінках чудового листа з описом радощів плотського кохання

Члени екіпажів багатоденних автоперегонів не мають права мінятися місцями в автомобілі на трасі. А що пишуть на кожних дверцятах такого авто?

Заперечувати, що MONA — саме мистецтво, не варто, марно й не вийде. Є одне визначення мистецтва, яке в подібних ситуаціях дуже виручає, надто коли заходить мова про вартість невидимих картин

Питання про реальну роль Мілеви в наукових пошуках Ейнштейна залишається предметом дискусій серед дослідників. І це не применшує значущості її підтримки та натхнення для Ейнштейна в той період, коли було зроблено ключові відкриття

Норма Баб’є, Чарльз Пакстон, Філ Бауерс і Чарльз Дімінг отримали докази того, що в присутності людей страуси відчувають підвищене сексуальне збудження і активніше розмножуються. Яку вельми відому премію вони одержали за цей вражаючий результат?

То чи пощастило Нельсону в тому, що зазнав такого кохання, чи воно принесло йому нещастя? Схоже, що кохання — це саме по собі й не погано, але й не добре. Це інше, і єдине, що можна сказати з упевненістю: ви ніколи цього не забудете. А як саме запам’ятаєте, ви не знатимете…

«Чи можливо допустити цю гріховну мрію? Чи не принизить себе людина, створена за образом і подобою Божою, спустившись у пекло? А що там є, про те відає лише один Бог, і грішній людині відати не належить». Проти чого так виступав більше ніж сто років тому один московський архієрей?

29 січня 1889 року кронпринц Рудольф прибув у Маєрлінґ о 15:30. Трохи пізніше на найманому фіакрі до нього в гості приїздить дама. Її ім’я — баронеса Марія Александріна фон Вечера, вік — без півтора місяця 18 років. Слуги з легкістю її впізнають, вона тут зовсім не вперше — зрозуміло, разом із кронпринцом

Вранці ані кронпринц, ані його гостя не вийшли з опочивальні. Тільки о 9 годині камердинер вибив двері сокирою. Те, що він побачив, викликало у нього жах…

Літак із Франкфурта-на-Майні, який не міг приземлитися в Новосибірську через погодні умови, погнали аж до Омська, на межу дальності — приземлятися довелося вже без пального, суто на аеродинаміці. Тим часом дорогою зустрічалося безліч ближчих аеропортів. Чого ж у них не було?

Цікаво, як розвивалися б події, якби вони продовжували любити одне одного так само, як на початку їхнього шлюбу, і не воювати, а діяти спільно? Якби Генріх не став волочитися за спідницями, не відбирав наречену у власного сина, не завів би більше незаконних дітей, ніж законних, яких, погодьтеся, було чимало? Схоже, що кохання — істота ревнива та мстива

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: