ПАНТЕОН УКРАЇНСЬКИХ ДРАМАТУРГІВ: Михайло Старицький, Леся Українка, Іван Кочерга, Микола Куліш (Частина ІІ)
Микола Куліш, Леся Українка, Михайло Старицький, Іван Кочерга
#5 МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ СТАРИЦЬКИЙ (1840–1904)
Майбутній поет та драматург, актор та режисер, перекладач та видавець Михайло Старицький народився у селі Клещинці Золотоніського району на Полтавщині (нині це Черкаська область) у родині поміщика. Вже до 12 років втратив майже всіх своїх рідних: померли батьки, дідусь, сестра та брати, і, залишившись круглим сиротою, він увійшов до родини свого дядька, батька відомого композитора Миколи Лисенка.
З того часу дружба між Старицьким та Лисенком стане невід’ємною частиною їхніх біографій.
Михайло Старицький закінчує Полтавську гімназію, вступає до Харківського університету, а потім продовжує навчання у Києві: спочатку на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. У 1861 році тимчасово кидає навчання, повертається до рідних країв та одружується з сестрою Миколи Лисенка Софією.
З ранньої юності пише вірші, бере участь у театральних гуртках, організовує театральну трупу, з якою гастролює у багатьох містах — від Варшави до Мінська. 1864 року, після закінчення університету, Старицький розпочинає видавничу діяльність та кар’єру перекладача. Так, у львівському журналі «Нива» під псевдонімом Гетьманець виходять перші переклади Михайла Петровича.
Бажання розширити репертуар власного театру призводить Старицького до думки, що потрібно самому писати драматургічні твори. У творчому кошику Старицького-драматурга 24 п’єси, з яких 13 абсолютно оригінальні, а решта 11 є переробками та інсценуваннями прозових текстів інших авторів.
Внесок Михайла Старицького в українську драматургію складно переоцінити. Його комедії, драми та водевілі стали основою реалістичного драматургічного мистецтва в Україні. Але особливе значення мають п’єси, написані автором на історичні теми, як-от: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші» та «Остання ніч».
Микола Лисенко написав музику до кількох п’єс Старицького.
Після погіршення здоров’я Михайло Петрович відійшов від театральної діяльності та створив безліч текстів у прозі, як українською, так і російською мовами.
Старицький брав активну участь у створенні «Словника української мови» та став автором безлічі нових слів, які ввів у словниковий побут українців.
Та справжню всенародну славу й любов приніс Старицькому один вірш, музику до якого написав Микола Лисенко, і тепер ця пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная» виконується так часто, що сприймається всіма як народна.
#6 ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871–1913)
Лариса Петрівна Косач, відома всьому світу як геніальна поетеса та драматург Леся Українка, народилася в місті Новоград-Волинський у родині спадкових дворян. Мати — поетеса та дитяча письменниця Олена Пчілка (псевдонім), сестра історика Михайла Драгоманова. Батько Лесі Українки Петро Косач — поміщик, юрист, чиновник високого рангу — дійсний статський радник — і ватажок дворянства Ковельського повіту.
Леся було домашнім ім’ям, яким майбутню поетесу називали у родинному колі, а друга частина псевдоніма — Українка — походить від прізвиська Михайла Драгоманова. Опинившись в еміграції, він називав себе Українець.
Леся росла дуже здібною дитиною: у чотири роки навчилася читати, а в шість уже займалася вишивкою.
Писати вірші почала у віці 10 років, а з 13 років перші спроби пера завдяки старанням матері з’являються в українських літературних журналах. 1884 року народжується і псевдонім Леся Українка.
Дівчина була поліглотом: окрім української, російської, болгарської та польської мов, володіла англійською, французькою, німецькою, італійською і навіть давньогрецькою. В її перекладах український читач зміг познайомитися із Шекспіром та Гейне, Свіфтом та Байроном, Жорж Санд та Метерлінком.
Але справжній тріумф і світову славу Лесі Українці принесли її драматургічні твори. Їхня феноменальність заснована на новаторстві художніх прийомів, свіжості філософських ідей, красі поетичної мови та унікальності психологічних портретів персонажів.
Леся Українка відкриває новий етап у розвитку української драматургії. Першим драматичним твором у прозі була п’єса «Блакитна троянда». Далі усі п’єси Леся Українка напише поетичною мовою, що надасть драмам магічного аромату слів.
У 1901 році за ніч біля ліжка вмираючої коханої людини Сергія Мержинського вона пише драму «Одержима», а за наступні роки створює драми «Осіння казка» (1905), «В катакомбах» (1905), «Кассандра» (1907), «У пущі» (1897–1909), «Адвокат Мартіан» (1911), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Оргія» (1913).
Вершиною драматичного мистецтва Лесі Українки стала хрестоматійна нині драма-феєрія на три дії «Лісова пісня». П’єсу було написано за два тижні в Кутаїсі влітку 1911-го, але робота над нею тривала до кінця року. Перша театральна постановка п’єси відбулася 1918 року, і з того часу вона не сходить із театральних підмостків. «Лісова пісня» перекладена всіма європейськими мовами і зробила творчість Лесі Українки однією з найвідоміших у світі.
Драму було екранізовано 3 рази, а у березні 2023 року в український прокат вийшов анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня». Картина стала блокбастером в Україні та увійшла до списку 20 найуспішніших українських картин за всю історію нашого кінематографу.
#7 ІВАН АНТОНОВИЧ КОЧЕРГА (1881–1952)
Іван Кочерга народився у селі Носівка Чернігівської області, в сім’ї залізничного службовця. Навчався у Чернігівській гімназії. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Після навчання повернувся до Чернігова, де працював чиновником. З 1904 року починає писати театральні рецензії для місцевих газет.
В 1910-му Кочерга пише першу свою п’єсу «Песня в бокале» російською мовою. До 1924 року триває російськомовний період творчості драматурга. Він створює драматичні твори «Изгнанник Вагнер» (1921), «Зубная боль сатаны» (1922) и «Выкуп» (1924).
З 1925 року Іван Антонович починає писати українською мовою та створює справжні драматургічні шедеври: романтичну комедію «Фея гіркого мигдалю», історичну драму «Алмазне жорно» (1927), феєрію «Марко в пеклі» (1928) і драматичну поему «Свіччине весілля» (1930), яка стала величезним досягненням у біографії письменника та завдяки численним постановкам принесла першу славу драматургу.
Успіх «Свіччиного весілля» надихнув Кочергу на створення філософської комедії «Майстри часу», яка через 50 років буде екранізована у двосерійному кінофільмі під назвою «Часовщик и курица» (1989).
Наприкінці 30-х років XX століття драматург переїжджає до Києва, активно включений у діяльність Спілки письменників України, працює зі студентами. Пише п’єси: «Підеш — не вернешся», «Ім’я», «Вибір», «Чорний вальс», комедию «Іспит з анатомії».
Під час війни живе в евакуації у місті Уфа.
1944 року Іван Кочерга повертається до Києва та створює ще один шедевр — п’єсу, яку літературознавці вважають вершиною його творчості, — драматичну поему «Ярослав Мудрий». Численні постановки цієї п’єси та різні премії закріплюють за Кочергою славу великого українського драматурга, якого Максим Рильський справедливо ставить в один ряд із Шекспіром, Шиллером та Лесею Українкою.
#8 МИКОЛА ГУРОВИЧ КУЛІШ (1892–1937)
Микола Куліш народився 18 грудня 1892 року в родині незаможних найманих працівників у селищі Чаплинка Херсонської області. Дитинство було складним: рання смерть матері, необхідність працювати, життя у сирітському притулку. Закінчив початкову школу і навчався в гімназії в Олешках на гроші, зібрані чаплинськими інтелігентами, які помітили у підлітка спрагу знань та бажання вчитися.
Після гімназії Микола Куліш вступив на філологічний факультет Одеського університету, але у 1914 році був мобілізований до армії. Пройшовши підготовку у школі прапорщиків, він був направлений на фронт Першої світової війни. Кілька разів зазнавав поранень і навіть контужень. Під час війни одружився та почав писати вірші, що друкувалися в армійських газетах. Складав одноактні п’єси, деякі з них удостоювалися прем’єрного показу перед солдатами в окопах.
Під час подій 1917 року Микола підтримав більшовиків і у 1918 році став головою Олешківської ради робітників та селян. У складі Червоної армії захищав Херсон і Миколаїв. З 1919 року працює інспектором освіти та бере активну участь у створенні мережі українських шкіл на Херсонщині. Стає першим керівником олешківського товариства «Просвіта».
Активно починає співпрацювати із театром «Березіль» Леся Курбаса. Пише першу п’єсу «97», яка стає його візитною карткою та першим літературним успіхом, після того як 1924 року драму ставлять у багатьох театрах.
В 1925 році Микола Куліш створює п’єсу «Комуна в степах» і отримавши посаду у Харкові, переїжджає туди. Плідно працює і в сфері освіти, і як драматург. У цей час створюються такі п’єси: драма «Зона», інтермедія «Хулій Хурина» та комедія «Так загинув Гуска».
1928 рік стає найвдалішим у творчості Куліша — він пише п’єси, які стануть вершиною його драматургічного обдарування: «Народний Малахіль» та «Міна Мазайло». У театрі «Березіль» Леся Курбаса п’єса «Народний Малахіль» викликає захоплення у публіки, театральні критики відзначають новаторство Куліша-драматурга, якому вдається вміло поєднувати у своїх п’єсах різні літературні традиції: від романтизму до бароко.
Але над українським театром та українською літературою наприкінці двадцятих років починають згущуватись політичні хмари. Микола Куліш продовжує писати, але наразі його п’єси забороняють до постановок. 1933 року він розчаровується в Радянській владі, коли бачить, які злочини вона вчинила в Україні під час Голодомору 1932–1933 років.
1934 року Миколу Куліша, як і багато інших українських письменників, визнано ворогом народу, а потім заарештовано і репресовано. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в лісовому урочищі Сандармох у Карелії, місці масових вбивств жертв жахливих сталінських репресій 1937–1938 років.
В 1956 році Куліш був повністю реабілітований за відсутністю складу злочину.
Микола Куліш гідно входить до пантеону видатних драматургів України.
