Пошук по сайту
ОДЕСССІАДА: оповідання «ДЯДЯ СЕНЯ»
Завершився Міжнародний літературний конкурс оповідань «Одесссіада», організований Huxley.media спільно зі Всесвітнім клубом одеситів.
Сьогодні ми закінчуємо публікацію творів лауреатів конкурсу. Представляємо оповідання володарки третьої премії — Лізи Азвалінської (Філадельфія, США)
ОДЕСССІАДА: оповідання «Я — ВІДЕНСЬКИЙ»
Завершився Міжнародний літературний конкурс оповідань «Одесссіада», організований Huxley.media спільно зі Всесвітнім клубом одеситів. Сьогодні ми продовжуємо публікацію творів лауреатів конкурсу. Представляємо оповідання володарки другої премії Ганни Міхалевської (Одеса) — «Я — віденський»
ОРГАНІЗОВАНЕ ЛИЦЕМІРСТВО: Захід, Україна та уроки Глобального Півдня
Колективний Захід, риторично вкрай солідарний з Україною, на практиці використовує інструментарій, відпрацьований на колишніх колоніях, — і робить це не всупереч своїм правилам, а за допомогою цих правил. Україні варто прочитати попередження, написане для неї історією Глобального Півдня, допоки це попередження не стало її біографією
БОРИС БУРДА: як кібернетика припинила бути псевдонаукою
У передмові до «Туманності Андромеди» Івана Єфремова, виданої 1965 року, зазначено: «Слова „кібернетика“ та „ген“ потрапили на сторінки журналу „Техніка — молоді“ зі сторінок...» Якого журналу?
ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ: пристрасті Панька
Пантелеймон Куліш увійшов в історію як автор першого історичного роману «Чорна рада», упорядник абетки та правопису «кулішівка», перекладач Біблії (транслітерував Старий та Новий Завіти українською мовою), а ще Шекспіра, Гете, Гейне. Досліджував історію козаччини, збирав фольклор, був редактором і видавцем. Водночас прославився як майстер інтрижок, любовних афер та еротичних авантюр...
ОДЕСССІАДА: оповідання «Чому Бог не грає в доміно на Молдаванці»
Сьогодні ми розпочинаємо публікацію творів лауреатів конкурсу. Першим представляємо оповідання переможця «Одесссіади» Ярослава Сидоренка (м. Кропивницький) «Чому Бог не грає в доміно на Молдаванці». Щиро вітаємо автора з перемогою та запрошуємо читачів познайомитися з твором, який журі визнало найкращим серед конкурсних оповідань
СТОРІЧЧЯ МЕРИЛІН
Всесвітньо відома американська кінозірка, яка за своє коротке творче життя знялася лише в 32 художніх фільмах, героїня тисяч тиражованих фотознімків, яка самотужки протистояла безжальній голлівудській студійній системі, у перший день червня 2026 року могла б відзначити свій столітній ювілей.
Але, незважаючи на все сказане й написане про неї, і через шість з гаком десятиліть зірковий феномен Монро залишається не до кінця розгаданим
ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: залізні люди в залізному одязі за залізними фортецями
Вчення іхетуанів — псевдонаука у чистому вигляді. Усі її ознаки тут є очевидними: віра в неіснуючі авторитети, які здатні впоратися з будь-яким найскладнішим завданням у світі, патологічна несприйнятливість до щонайменшої критики, презирство та неповага до будь-якого опонента й свідома відсутність інтересу до його аргументації…
МИКОЛА ТОВКАЙЛО: «Коли в мене виникла потреба музикування, я звернувся до бандури»
«Музичний інструмент визначається не формою корпусу, а строєм, способом гри та репертуаром, який на ньому виконується», — Микола Товкайло
АНАТОМІЯ СИМВОЛІЧНОГО ВІДЧУЖЕННЯ: як називається це місце?
Це етюд про те, чому популізм та прості рішення так легко знаходять відгук у гетто. Якщо висока культура не дає їм мови для вираження болю, вони підуть за тими, хто дасть їм примітивну, але зрозумілу мову ненависті або покори. Доволі часто для нас просте рішення виглядає очевидним, і дійсно треба просто припинити робити щось погане й почати робити хороше, і — бінго! — все довкола зміниться на краще, люди стануть заможними, а країна процвітатиме. Хто виступить проти такої формули?
НОВИЙ ЗАХІДНИЙ ТОТАЛІТАРИЗМ: онто-антропо-біо-цид
Три удари — онтоцид, антропоцид, біоцид — це не розрізнені явища, а єдина операція, проведена на трьох рівнях однієї й тієї самої істоти. І на кожному етапі знаряддя одне й те саме — «безпека»: від небезпечних ідей, від небезпечної їжі, від небезпечної хвороби. І щоразу ціною безпеки виявляється саме те, що вона обіцяла вберегти: думку, харчування, життя. У цьому й полягає природа нового тоталітаризму — значно досконалішого від того, що він не потребує терору
КЛАРА ЛУЧКО: «Українська петунія», що жила в Москві
За студентських років здобула славу невпевненої та сором’язливої, але викладачі охрестили не дуже примітну студентку «петунією»: певно, за наполегливість і незламний характер. Радили рідше відвідувати Полтаву та батьків, бо щоразу доводилося «викорчовувати» український говір. Та вона і далі вперто тряслася у потязі до «селітряної держави», з насолодою цитувала поезію Лесі Українки й до останнього стверджувала: «Я українка, яка живе в Москві»