Пошук по сайту
АННА БОГАЧ: оперний голос нового покоління
«Я до останнього не вірила. Коли почали називати лауреатів — друге, третє, перше місце — я залишилася останньою. Думаю: «Невже це я? Не може бути...» І раптом — Гран-прі. Я розгубилася, розплакалася просто на сцені. Після конкурсу мені писали, вітали, обіймали словами. Я їхала додому, і того дня у мене було відчуття абсолютного щастя», — Анна Богач
ШРАМИ ВІЙНИ — НА СТОЛІТТЯ: чому онуки бояться того ж, що й їхні бабусі
Нові дослідження, опубліковані в науковому журналі Nature, демонструють: колективна травма живе довше за людей, які її зазнали. Вона передається дітям та онукам, формує недовіру, страхи, моделі поведінки — і при цьому залежить від історії, культури та пам'яті кожної конкретної спільноти
КОМПОЗИТОР ДЖЕЙМС МАКМІЛЛАН: ми тут, на землі, щоби славити Бога
«Іноді саме в безодні народжуються насіння оновлення. Двадцяте століття подарувало нам страшні нещастя — Голокост, Третій рейх, кровожерливість комуністичних і фашистських режимів — іноді штовхаючи людей до жахливої жорстокості, опускаючи їх до звірячого рівня. І все ж, незважаючи ні на що, людство продовжувало створювати музику. Все зло світу не змогло знищити цей імпульс — це бажання співати, створювати, надавати сенс буттю через звук», — сер Джеймс МакМіллан
АХ, КОХАННЯ: як посадити на престол трьох імператорів (або чотирьох)
Що таке кохання? Велика загадка, прекрасне диво? Існує навіть міжнародний код цієї хвороби: F63.9. Від неї помирають зрідка, найчастіше за чотири роки все проходить самостійно — мексиканські лікарі це довели. А була в історії жінка, яка подарувала не те три корони, не те чотири, в основному заради своєї хвороби F63.9 — ось яке це, виявляється, серйозне захворювання, зате яка приголомшлива щедрість!
ІЛЮЗІЯ ВСЕСВІТУ: наш світ зовсім не такий, яким здається
Ми звикли вважати, що живемо в стійкому, об'єктивно існуючому світі. Але що, як це лише віртуозно налаштована ілюзія? Від платонівської печери до квантових експериментів із заплутаними фотонами — людство протягом століть намагається збагнути природу реальності
THE POWER OF BUSINESS: інфраструктура та зв’язок як основа економіки майбутнього
Як побудувати економіку, здатну витримати виклики воєнного часу та створити підґрунтя для майбутнього зростання? CEO «Київстар» Олександр Комаров та засновник KAN Development Ігор Ніконов розповіли, як бізнес може формувати країну майбутнього вже зараз
THE POWER OF BUSINESS: як індустрія та ІТ бачать економічний прорив України
Президент «Біофарми» Костянтин Єфименко та український серійний підприємець, засновник групи компаній FRACTAL і автор книги «Для менеджерів» Артем Бородатюк поділилися баченням того, яким має бути внесок бізнесу у трансформацію країни, що стримує розвиток економіки і які драйвери можуть вивести Україну на зовсім іншу траєкторію зростання
ФІЛОСОФІЯ ВТЕЧІ: фільми «Діра» та «Бути Джоном Малковичем»
Центральна тема «Кінософії» цього разу — втеча. В одному випадку з в'язниці, в іншому — з власного нудного життя в чуже, зіркове. Нехай і на короткі п'ятнадцять хвилин
БОРИС БУРДА: як видалити з поля іноземця
В англійському футболі її іноді називають early bath — «ранній душ». Що саме?
НАДІЯ ФОРКОШ: коли людина й технології говорять однією мовою
«Уявіть, що у мене є окуляри, і я кажу глядачеві: «Хочеш побачити, як це через мої окуляри?» Він одягає їх і бачить вже по-своєму. Тобто я не диктую, як сприймати. Я не хочу давати статичні образи, не хочу заганяти глядача в рамки. Тому навіть свого героя я роблю без імені, без статі, без конкретних рис. Він цілковито вільний, і глядач разом з ним. Це обмін між мною і тим, хто дивиться або читає», — Надія Форкош
НОБЕЛІВСЬКІ ПАРАДОКСИ — 2025: вони змінили наші уявлення про імунітет
Цього року Нобелівський комітет відзначив роботу, яка змінює саму логіку медицини. Мері Елізабет Брункоу, Фред Рамсделл і Сімон Сакагуті розкрили прихований механізм імунної толерантності — того самого процесу, завдяки якому наш імунітет розрізняє «своїх» і «чужих»
БОРИС БАРСЬКИЙ: «Сміх — це коли душа все ще дихає»
«Одеса завжди вміла сміятися. Навіть коли не можна. Це особливість міста. Наш гумор — поняття окреме. Це стиль мислення. Це не про анекдоти, а про здатність сміятися крізь сльози. Це Бабель, Жванецький, Голубенко. Це вміння сказати правду, не образивши. Це доброта, загорнута в іронію. Тепер у нас в залі — й одесити, й херсонці, й миколаївці. І всі сміються», — Борис Барський